Економічні аспекти регіональної політики США

На відміну від Західної Європи, в США, при величезній абсолютної ролі держави, основна роль у формуванні та забезпеченні реальних механізмів економічного розвитку належить приватному сектору, що, зрештою, і визначає високу ефективність всієї економічної системи. У свою чергу, причини ефективності приватного бізнесу пояснюються конкретними особливостями середовища, в якій цей сектор функціонує. З одного боку, здійснюється активний вплив тенденцій соціального розвитку та взаємодія з вимогами інших секторів економіки, послідовне проведення державою антимонопольної політики, а з іншого відкритість економіки не тільки для внутрішньої, але і для зовнішньої конкуренції, приплив іноземного капіталу і робочої сили в країну, а також аутсорсинг робочих місць, в тому числі за кордон.

Вбудованим мотором досягнення ефективності завжди була інноваційність всіх аспектів економіки. Американські компанії є найактивнішими учасниками всіх організаційно-інституціональних перетворень і реформ. Компанії беруть в них участь як окремо, так і через різноманітні організації та об'єднання бізнес-спільноти. З іншого боку, величезна частина заходів соціально-економічної політики США спрямована саме на зміцнення конкурентоспроможності та лідерства американських компаній.

Система взаємодії державних органів з некомерційними організаціями і приватними компаніями на всіх рівнях, від національного до муніципального, достатньо ефективно забезпечує представництво найрізноманітніших зацікавлених сторін. Це аж ніяк не означає, що дана система працює без збоїв і не має недоліків, однак її характерною рисою є здатність до виявлення і виправлення помилок і достатня стійкість, незважаючи на витрати.

Концепція «стейкхолдерів» все більше поширюється на різні аспекти американського суспільства, забезпечуючи можливість самим різним зацікавленим сторонам знаходити механізми взаємодії, що дозволяють точно сформулювати проблему і знайти шляхи її вирішення. [11]

Ключові характеристики американських корпорацій полягають в історично сформованої ефективної системи синергічної взаємодії з державою та суспільством у спільному вирішенні складних завдань, а також гнучкості, адаптивності, пристосовності в межах самих корпорацій, існування внутрішнього механізму, що дозволяє корпораціям виробляти ефективні механізми функціонування.

Ці характеристики мають зворотний бік, високі ризики і постійну загрозу конкуренції з боку компаній всього світу. В цих умовах відповіддю приватного і особливо корпоративного сектора країни може бути тільки орієнтація на інновації. Інноваційний розвиток, заснований на виробництві науково-технічних знань і створенні та впровадженні новітніх технологій, стає найважливішим параметром, що визначає конкурентоспроможність країн у сучасному світі.

Для України, яка поки ще володіє суттєвим науковим потенціалом, але не має інституційної та організаційної інфраструктури, що дозволяє розвиватися інновацій і створювати наукомістку продукцію, дуже важливим є необхідність постійного моніторингу процесів що відбуваються в науково-технологічній сфері з метою визначення своєї стратегії участі в світовому виробництві науково-технічних знань, інновацій та наукомісткої продукції.

Досвід США показує, що економічне лідерство може бути засноване на вдалої експлуатації конкурентної переваги країни, в даному випадку підприємництва та інноваційності як національної ідеї, доведеної до свідомості майже кожного громадянина країни. Експлуатація цього активу, який в епоху глобальної людинооріентованої економіки стає одним з найцінніших, і повинна стати конкурентною перевагою України.

Досвід корпорацій США в забезпеченні лідерства у світовій глобальній економіці дозволяє виявити і простежити причини виникнення тих механізмів, які є найбільш передовими і ефективними в сучасному світі. Аналіз глобальних ланцюжків створення вартості в американських корпораціях показує, що існує багато можливостей для вбудовування в цей процес компаній, підрозділів і окремих співробітників з інших країн, у тому числі України. Величезний попит на висококваліфіковані кадри у всьому світі і дефіцит таких кадрів у США прямо вказує на можливі шляхи реалізації Україною свого місця у світовому економічному процесі. [14]

Барак Обама прийшов до влади в січні 2009 року, коли світова фінансово – економічна криза, що почалася у вересні 2008 року, був у самому розпалі. В основу антикризової політики його адміністрації ліг масштабний план «Про відновлення американської економіки і реінвестицій» (AmericanRecoveryandReinvestmentAct), прийнятий у лютому 2009 року. Він з'явився фундаментом соціальної політики Обами в період глибокої рецесії, дозволивши не тільки істотно згладити її наслідки для країни, але також пом'якшити гостроту першого в світі глобальної кризи. В якості головних цілей було проголошено створення нових робочих місць при збереженні вже існуючих, підтримка економічної активності і одночасно забезпечення довгострокового сталого зростання шляхом інвестицій.

План включав наступні статті витрат: 288 млрд. доларів призначалися для фізичних осіб і бізнесу у формі податкових пільг, 224 млрд. – на різного роду соціальні програми, в тому числі підтримку освіти, охорони здоров'я і допомоги по безробіттю і 275 млрд. – на державні контракти, що забезпечують модернізацію американської економіки, а також кредити і гранти на охорону здоров'я, освіту і професійну перепідготовку. Очікувалося, що реалізація цього плану призведе до створення більш 3, 6 млн. робочих місць.

Закон передбачав надання допомоги працівникам та їх сім'ям, постраждалим від кризи, а також продовження термінів виплати допомоги по безробіттю і збільшення їх розмірів. Ці заходи доповнювалися програмою з надання допомоги у працевлаштуванні для молоді і робітників у нових секторах економіки, а також виділенням коштів на підтримку малозабезпечених та літніх американців. Були передбачені заходи щодо стимулювання малого бізнесу та розвитку сфери послуг. Виділялися асигнування на модернізацію інфраструктури країни, будівництво магістралей, залізниць та енергомереж, поліпшення системи громадського транспорту та впровадження цифрових технологій, на розвиток відновлюваної енергетики і