Аналіз специфіки стосунків підлітків з агресивною поведінкою з однолітками

 

 

 

Агресивні підлітки, при всьому розходженні їх особистісних характеристик й особливостей поведінки, відрізняються певними загальними рисами. До таких рис відносятьться бідність ціннісних орієнтацій, їх примітивність, відсутність захоплень, вузькість і нестійкість інтересів. У цих дітей, як правило, низький рівень інтелектуального розвитку, підвищена сугестивність, наслідування, недорозвиненість моральних уявлень. Їм властива емоційна брутальність, озлобленість як проти однолітків, так і проти навколишніх дорослих.

У таких підлітків спостерігається крайня самооцінка (або максимально позитивна, або максимально негативна), підвищена тривожність, страх перед широкими соціальними контактами, егоцентризм, невміння знаходити вихід з важких ситуацій, перевага захисних механізмів над іншими механізмами, які регулюють поведінку. Разом з тим серед агресивних підлітків зустрічаються й діти добре інтелектуально й соціально розвинені. У них агресивність виступає засобом підняття престижу, демонстрації своєї самостійності, дорослості.

Коли наступає підлітковий вік, саме тоді зовнішній світ спонукає дитину заявити про те, що вона залишає свій сімейний світ. Їй хочеться самій відчути, якщо можна так виразитися, невідповідність між уявлюваним і реальністю й самій ввійти в ті соціальні групи, про які вона багато чого придумала, але існування яких підтверджується навколишніми. Підліток тягнеться до компаній юнаків старших за себе, де прагне стати «своїм». Таким чином, вийшовши з родини й змішавшись із відповідною соціальною групою, яка у цей момент відіграє для нього роль підтримки поза родиною, він входить в юність.

У міру дорослішання роль родини слабшає й зростає роль однолітків. Елементарна підтримка, яку підлітки одержують від товаришів, надзвичайно важлива для їх розвитку. Існує в підлітках щось таке, що не піддається змінам, щось, що завжди з ними, – їх потреба в дружбі. Тільки дружба повертає їм живе життя. Дружба – це «дорога життя» для підлітка.

Було проведено багато досліджень агресії в міжособистісних взаємодіях. Так, у роботі Н. Г. Самсонової, показано, що для юнаків агресія – вікова норма, яка носить демонстративний характер. У дівчат же зовсім інша ситуація. Дівчата в умовах конфлікту більш орієнтовані на емоційну сторону взаємодії, ніж на вирішення завдання. Для них важливо не посваритися й зберегти відносини, тому що агресія найчастіше виступає як деструктивна поведінка й веде до порушення спільних дій і відносин.

Стихійно складені компанії однолітків поєднують підлітків, близьких за рівнем розвитку та інтересами. Група закріплює й навіть культивує девіантні цінності й способи поведінки, впливає на особистісний розвиток підлітків, стаючи регулятором їх поведінки. У даному контексті існує поняття «зрушення до ризику» – це зростання ризикованості групових або індивідуальних рішень після проведення групових дискусій у порівнянні з первісними рішеннями членів групи.

Кожен член групи в процесі дискусії переглядає своє рішення, щоб наблизити його до ціннісного стандарту. Почуття дистанції, що втрачається підлітками, є неприпустимим і приводить до непередбачених подій. Існують особливі групи, для яких характерна установка на негайне задоволення бажань, на пасивний захист від труднощів, прагнення перекладати відповідальність на інших. Підлітків у цих групах відрізняє зневажливе відношення до навчання, погана успішність, бравада, невиконання обов'язків: усіляко уникаючи виконувати які-небудь обов'язки й доручення по будинку, готувати домашні завдання і відвідувати заняття; подібні підлітки виявляються перед особою великої кількості «зайвого часу».

Але для цих підлітків характерне саме невміння змістовно проводити дозвілля. У переважної більшості таких підлітків відсутні які-небудь індивідуальні захоплення, вони не займаються в секціях і гуртках. Вони не відвідують виставки й театри, вкрай мало читають, а зміст прочитаних книг звичайно не виходить за рамки пригодницько-детективного жанру. Беззмістовно проведений час штовхає підлітків на пошук нових «гострих відчуттів «. Алкоголізація й наркотизація найтіснішим чином вплітаються в структуру девіантного способу життя підлітків. Часто підлітки распитием спиртного як би відзначають свої «заслуги»: пригоди, хуліганські вчинки, бійки, дрібні крадіжки. Пояснюючи свої погані вчинки, підлітки мають неправильні уявлення про моральність, справедливість, сміливість, хоробрість.

Для підлітків існує імовірність зв'язатися з поганою компанією й перейти в розряд малолітніх правопорушників. Агресивність, жорстокість, підвищена тривожність набувають сталого характеру здебільшого в процесі стихійно-групового спілкування, який складається в компаніях. Але це спілкування, ця система відносин, у тому числі й споруджених на ґрунті жорстоких законів асоціальних підліткових груп, є лише ситуацією заміщення при неприйнятті підлітка у світ соціально-значимих відносин дорослих, як ситуація спільного переживання незрозумілості ними. Приналежність до компанії не тільки зіштовхує окремих підлітків з певними очікуваннями, але й ставить їх перед необхідністю пред'явлення доказів своєї відповідності й самоконтролю.

Підкоряючись законам групи, часом настільки ж ірраціональним, як і невідворотним, підлітки йдуть на неймовірно жорстокі злочини для того, щоб, як їм здається, відновити життєво важливий для них зв'язок власного «Я» із групою. У роботі Ю. В. Гущина були отримані цікаві результати. Справа в тому, рівень агресивності у вибірці підлітків-правопорушників не більший, ніж у вибірці соціально адаптованих підлітків й агресивність у цьому випадку не є обов'язковою властивістю підлітка-правопорушника.

Способи спілкування один з одним у підлітків, тобто їх групова культура, повязані з переходом у світ дорослих. Дорослі знову й знову оцінюють різноманіття форм прояву таких