Сутність, ціль і завдання фінансового менеджменту

Предмет:

Менеджмент

Тип работы:

Лекція

К-во страниц:

Язык:

Українська

Оценка:

style="text-align: justify;">Основні етапи управління оборотними активами:

1. Аналіз оборотних активів за попередні періоди:

•Аналіз динаміки оборотних активів (горизонтальний аналіз);

•Структурно-динамічний аналіз (вертикальний аналіз);

•Постатейний аналіз оборотних активів;

•Аналіз обіговості оборотних активів – для цього використовується модель Дюпона (ROA – рентабельність оборотних активів);

•Аналіз джерел фінансування оборотних активів та фінансових ризиків (власні і залучені кошти).

2. Визначення принципів формування оборотних активів:

•Консервативний принцип;

•Помірний підхід;

•Агресивний підхід.

3. Оптимізація обсягу оборотних активів та їх структури. Завдання:

•Реалізація резервів щодо скорочення операційного циклу;

•Оптимізація обсягу і питомої ваги окремих видів оборотних активів;

•Оптимізація співвідношення постійної і змінної частин оборотних активів з врахувань “сезонної хвилі”.

4. Забезпечення ліквідності оборотних активів

5.Забезпечення рентабельності оборотних активів для формування ефективного портфелю короткотермінових фінансових вкладень

6.Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів в розрізі:

•Грошові кошти (інфляційні процеси);

•Короткотермінові фінансові вкладення (втрати доходів від несприятливої кон'юнктури фінансового ринку);

•Дебіторська заборгованість (ризик неповернення коштів, вплив інфляційних процесів);

•Запаси товароматеріальних цінностей (втрати від природного убутку).

7.Формування оптимальної структури джерел фінансування оборотних активів

На підприємствах існують нормативи щодо оборотних активів, зокрема:

1)Норматив власних оборотних коштів;

2)Норматив обіговості оборотних активів;

3)Норматив тривалості операційного циклу;

4)Коефіцієнти ліквідності оборотних активів;

5)Нормативи співвідношення окремих джерел фінансування оборотних активів.

На великих підприємствах здійснюється самостійна політика управління в розрізі:

•Запасів ТМЦ;

•Дебіторської заборгованості;

•Грошових активів.

4.Управління запасами.

Етапи управляння запасами:

1)Аналіз запасів ТМЦ у попередні періоди:

•Горизонтальний аналіз;

•Структурно-динамічний аналіз;

•Аналіз ефективності використання запасів та їх обіговості;

•Аналіз витрат щодо обслуговування запасів.

Згідно П(С)БО №9 “Запаси” пункту 9 до них відносяться:

- затрати на купівлю запасів, які визначені згідно договору постачальника за винятком непрямих податків суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати, тобто затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів за вантажно-розвантажувальні роботи та транспортування запасів за усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

2)Оптимізація розміру основних груп поточних запасів. З метою оптимізації запаси поділяються на :

-запаси сировини, матеріалів та напівфабрикатів;

-запаси готової продукції.

Найбільш поширеною моделлю оптимізації розміру запасів є модель економічного обґрунтування розміру замовлення.

Витрати

Витрати поставки

Обсяги поставки

Мал.1. Графік мінімізації витрат при оптимальному розмірі обсягів ТМЦ

Т – оптимальний середній розмір партії поставки

, де

- оптимальний середній розмір партії поставки ТМЦ;

- витрати матеріалів;

- витрати по доставці однієї партії ТМЦ;

- витрати по зберіганню одиниці ТМЦ.

3)Система контролю за рухом запасів на підприємстві. Найбільш широковживаною є система “АВС”, яка передбачає розподіл запасів на 3 категорії:

А – включає найбільш дорого вартісні види запасів з тривалим циклом їх поставки, які вимагають постійного моніторингу. Частота поставки цієї категорії визначається згідно моделі “EOQ”. Дана категорія передбачає щотижневий контроль за надійшовши ми ТМЦ;

В – дана категорія має менше значення в операційній діяльності і формуванні кінцевих фінансових результатів. Контроль за запасами категорії В, як правило, здійснюється 1 раз на місяць;

С – всі інші види ТМЦ. Контроль за запасами категорії С здійснюється 1 раз на квартал.

4)Реальне відображення у фінансовому обліку вартості запасів в умовах інфляції. Для відображення реальної вартості запасів в умовах інфляційних процесів за методом оцінки виробничих запасів обирається метод ЛІФО.

5.Управління дебіторською заборгованістю.

Етапи управління дебіторською заборгованістю:

1.Аналіз дебіторської заборгованості за попередні періоди:

1)Аналіз динаміки дебіторської заборгованості в цілому і в розрізі статей;

2)Структурно-динамічний аналіз;

3)Параметричний аналіз

До параметрів дебіторської заборгованості відносяться:

Коефіцієнт відволікання оборотних активів

, де

ДЗ – дебіторська заборгованість;

ОА – оборотні активи.

Середній період інкасації дебіторської заборгованості

, де

– середнє значення дебіторської заборгованості;

– одноденна виручка.

Кількість оборотів дебіторської заборгованості

Коефіцієнт простроченості дебіторської заборгованості

4)Аналіз по термінам інкасації дебіторської заборгованості:

Позитивна тенденція до підвищення і негативна до зниження ;

Позитивна тенденція до зниження і негативна до підвищення