Теорія вартості

Незважаючи на свого зовнішню привабливість, теоретичний аналіз Маршала для складних умов сьогодення значною мірою виявляється обмеженим. Занадто уніфіковані схеми і логічні поняття часто не мають прямого виходу на вирішення практичних задач і занадто спрощують реальність. І це не дивно, адже кожний крок аналізу здійснювався автором на підставі абстрактних вихідних умов. До речі, це розумів сам Маршал, але не завжди враховують сучасні автори [9, с. 58-60]. Стрункість і наочність системи продовжують приваблювати вчених, а кількість прихильників неокласичної теорії не зменшується.

Більш того, поступово теорії вартості, як вихідні теоретико-методологічні положення, втрачають в сучасній економічній літературі свою привабливість.

На перший план висуваються теорії ціни, які комплексно вивчають вплив різноманітних чинників на рівень цін у системі попиту і пропозиції на ринках [12, с. 135], що, думається, значною мірою пов’язано загалом зі змінами в економічних умовах, системі господарських відносин. У контексті останнього не зайвим буде систематизувати аргументи на користь такого цінового підходу, не дивлячись на їх визначеність, замість теорій вартості.

По-перше, витрати праці все менш піддаються співставленню, визначальну роль у виробництві сучасних товарів відіграє кваліфікована праця, яку важко звести до простої. Переважного значення набувають не фізичні зусилля, а кваліфікація, організація, здатність швидко реагувати на зміни у технологічному режимі, набувати нові навички.

По-друге, швидко змінюється структура попиту. Частка нових товарів на споживчому ринку збільшується. Найбільш важливими факторами для споживача стають новизна, мода, якість. Споживна вартість товарів здійснює зростаючий вплив на ціну, все частіше набуває першочергового значення серед ціноутворюючих факторів.

По-третє, зростає виробництво послуг, що ускладнює розподіл виробництва товарів і послуг. Частка товарів невиробничої сфери у створенні суспільного продукту стає все більшою.

По-четверте, ціна товару і ціна послуги визначаються не стільки витраченим часом, скільки досягнутим результатом. Наприклад, очевидно, що послуга фінансового консультанта визначається не кількістю сторінок у підготовленому ним аналітичному документі [9, с. 76].

Зрозуміло, що цей перелік можна продовжувати, із врахуванням змін, які відбуваються у розвитку продуктивних сил суспільства, характері конкуренції, рівні диверсифікації виробництва тощо.

Безперечно, зміни в самій економіці і практичні потреби вимагають перегляду звичних, традиційних поглядів, що постійно й вібувається в науці.

Свого часу це підштовхнуло видатного українського економіста С. Туган-Барановського до пошуку шляхів поєднання трудової теорії вартості з теорією граничної корисності. У проголошеній ним теорії цінності вчений виходив з того, що оцінка людиною певного товару базується на його корисності. В той же час, ціна товару визначається витратами на його виробництво, які дають змогу виробляти товару стільки, скільки його потребує ринок. Самі витрати обумовлюються кількістю праці, яка потрібна для виробництва певного товару.

Головний висновок Туган-Барановського щодо засад цінності, як зазначає К. Кривенко, полягає в тому, що гранична корисність товарів повинна бути обернена трудовій вартості тих самих товарів [11, с. 72-73].

Прийняття методології неокласичного аналізу та ідея синтезу витратної і результуючої сторін теорії економічної цінності, висувається сьогодні вітчизняними економістами (Л. Кириленко та В. Кириленко [10, с. 56-62], А. Шевченко, В. Жученко, С. Ніколенко [22, с. 55-61]). Останні наголошують, що окремо взяті і марксистська теорія вартості, і теорія граничної корисності є однобічними і недостатніми для побудови наукової теорії ціни.

Дійсно, треба визнати, що аргументи, які використовують сучасні неокласики є досить реальними і обґрунтованими. А питання, які вони ставлять прихильникам трудової теорії вартості, насправді можуть викликати певне розгублення. Але виходячи з позиції, що висновки справедливі лише за певних умов, що вони не в змозі і не повинні претендувати на універсальність, можна зазначити, що основна відмінність у підходах до розуміння вартості обумовлюється, на нашу думку, прагненням розглянути дану проблему в одному випадку в теоретичному плані, а в другому – з позицій відповідності висновків і положень теорій реальній економічній дійсності. А оскільки ціна відіграє виключно важливу роль у ринковій економіці, то пошуки нових підходів, які найбільш повно поєднують логічну стрункість аргументів і міркувань з практичною ефективністю оцінок і рекомендацій, будуть продовжені і далі. На сьогодні, можна стверджувати наступне:

1) Трудова теорія вартості пов’язана з підходом до предмету економічної науки як відносин між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання благ. Цей підхід заснований на визнанні того, що сутність будь-якого економічного явища утворюють відносини між людьми. А головним питанням є питання «що це таке?». Звідси трудова теорія вартості з’ясовує глибинні економічні взаємозв’язки, що не відображаються безпосередньо у свідомості економічних суб’єктів і розкриваються тільки під час наукового аналізу. У цьому розумінні, для конкретного суб’єкта, як вірно зазначає російський економіст Ю. Осіпов, вартість – це «категорія, яка має свою таємницю, що не піддається розгадуванню. Вона схожа на такі поняття, як матерія, дух, енергія» [16, с. 731]. Саме через це, думається, можна пояснити певні бар’єри на шляху до сприйняття конкретним суб’єктом вартості товару. Адже прозаїчна одиниця її виміру – суспільно-необхідний робочий час, яка також є певною абстракцією, у його свідомості неминуче зводиться до звичайних і зрозумілих понять (робочий час, робочий день) і дисонує з абстрактною сутністю вартості.

На відміну, ринкова теорія вартості пов’язана