Аналіз фінансового стану підприємства як фактор формування стратегії

 

Вступ 

Розділ І. Теоретичні основи аналізу фінансового стану підприємства 

1.1 Поняття фінансового стану підприємства та його показники 

1.2 Фінансова стійкість підприємства, її типи та основні показники

1.3 Методи аналізу фінансового стану підприємства 

Розділ 2. Аналіз фінансового стану Бродівського ДЛГ

2.1 Економічний аналіз фінансового стану Бродівського держлісгоспу

2.2 Порівняльний аналіз планових і фактичних фінансових показників діяльності Бродівського ДЛГ

2.3 Факторний аналіз прибутку від реалізації продукції Бродівського ДЛГ

Розділ ІІІ. Шляхи вдосконалення ефективності аналізу фінансового стану господарюючих суб’єктів

Висновки

Література

 

 

Комплексний фінансовий аналіз підприємства з метою визначення факторів позитивної та негативної дії на кінцеві результати його діяльності – одна з найскладніших задач фінансового менеджменту. Це пояснюється тим, що на фінансовий стан впливають і зовнішні, і внутрішні фактори. До зовнішніх, зокрема, відносяться: політико-правові, технологічні, соціально-економічні, культурні, демографічні і ін. В свою чергу, від менеджерів фірми залежить вирішення таких питань як вибір товарного асортименту, партнерів в бізнесі, форми організації виробництва, напрямів фінансування, використання або розподілу прибутку і ін. Тісна взаємодія факторів зовнішнього і внутрішнього характеру в кінцевому підсумку відображається на фінансових результатах підприємства – доході, рентабельності продукції і капіталу, ліквідності балансу, платоспроможності тощо.

Загострення соціально-економічної кризи, в тому числі і в лісовому господарстві України, не змогло не позначитися на умовах функціонування і розвитку первинних ланок народного господарства, зокрема, Бродівського держлісгоспу. Оцінка ефективності його господарювання, комплексний аналіз факторів макро- і мікросередовища в тому числі конкурентів, постачальників, покупців потребують спеціального дослідження ринку лісоматеріалів, попиту в межах України і за кордоном тощо.

 

 

 

Необхідною умовою функціонування підприємства в ринковій економіці є забезпечення здатності безперебійно виконувати свої фінансові зобов’язання перед своїми діловими партнерами, державою, власниками, найманими працівниками [38, С. 353]. Як підтверджує практика це можливо лише при суворому додержанні принципів комерційного розрахунку, головним серед яких є зіставлення витрат і результатів, одержання максимального прибутку за мінімальних витрат. Саме ця умова є визначальною для формування фінансового стану підприємства.

Як видно з опрацьованої літератури [2, 10, 11, 23, 34, 40, 42, 43, 53, 61, 64] більшість економістів, що досліджували теорію фінансового стану, вважають, що фінансовий стан – це комплексне поняття, яке характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства, а саме його фінансову конкурентоспроможність (платоспроможність, кредитоспромож-ність), виконання зобов’язань перед державою та іншими суб’єктами господарювання. Дотримуються цієї точки зору автори робіт з дослідження теорії та практики визначення фінансового стану Г. Б. Поляк, І. А. Акодіс, Т. А. Краєва, В. Г. Артеменко, М. В. Беллендир, А. Д. Шеремет, Н. А. Русак, В. А Русак та інші. Аналогічною є позиція з цього питання В. А, Борисової, яка під фінансовим станом підприємства розуміє “забезпеченість суб’єкта господарювання власними та залученими засобами, можливість та ефективність їх використання в своєму обігу за існуючих економічних умов” [15, С. 63 – 68].

Іншої думки російські економісти, зокрема, В. М. Родіонова, яка зауважує, що наявність власних обігових коштів, їх збереження, співвідношення між власними та залученими обіговими коштами характеризують ступінь фінансової стійкості підприємства, його положення на фінансовому ринку, можливості додаткової мобілізації фінансових ресурсів за допомогою випуску цінних паперів [64, С. 56] та В. Г. Белоліпецький, який найважливішою характеристикою стану фірми визначає величину або наявність власних обігових коштів [11, С. 158].

Не можемо не погодитися з думкою професора Д. С. Молякова, який, вдаючись до критики обох вище визначених концепцій, зауважує, що у першому визначенні фінансовий стан характеризується лише наявністю, розміщенням та використанням фінансових ресурсів підприємства, а у другому поняття фінансового стану підприємства та його стійкість визначаються лише наявністю обігових коштів, ефективністю його використання та мобілізацією фінансових ресурсів, отриманих від випуску цінних паперів, і забувається про не менш суттєві джерела фінансових ресурсів, що відіграють важливу роль у забезпеченні фінансової стійкості підприємства, таких, як валовий дохід, прибуток, амортизація. З погляду Д. С. Молякова “фінансовий стан не може характеризуватись лише наявність та використанням обігових коштів, рівною мірою – також наявністю та використанням тільки фінансових ресурсів... Фінансовий стан – це комплексне поняття, що відображає результат взаємодії всіх елементів фінансових та кредитних відносин, які виникають у підприємства в процесі його господарської та комерційної діяльності” [43, С. 285].

Поділяють позицію Д. С. Молякова українські економісти В. Г. Козак та Г. Я. Козак, які також вважають, що фінансовий стан підприємства характеризується як розміщенням і використанням засобів (активів), так і джерелами їх формування – власного капіталу й зобов’язань [34, С. 79].

Варто звернути увагу на існування іноді досить обмеженого трактування фінансового стану як просто сукупності показників, які або відображають наявність, розміщення та використання ресурсів (саме так визначено поняття фінансового стану у Положенні про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації [2]), таке тлумачення поняття дають учені А. І. Ковальов, В. П. Привалов [31, С. 175], М. І Баканов, А. Д. Шеремет [10,