Онтогенез мовленнєвої діяльності

Спостереження над мовленням дитини проводилися ще з давніх часів. Однак конструктивні дослідження стали можливими з моменту, коли за дитячим мовленням визнали статус явища, яке відмінне від дорос-лого мовлення. Такий напрямок набув реальності, коли „теоретики дитинства” дитину почали сприймати інакше, ніж дорослого, а аналіз розвитку мовленнєвої діяльності в онтогенезі почали розглядати спираючись на твердження, що дитяче мовлення – це„не напівдоросле мовлення , а особлива система з певним набором правил, що варіюються від одного періоду до іншого.

Оволодіння дитиною мовленнєвою діяльністю в онтогенезі пов'язане зі становлення та розвитком у неї функцій мовно-слухового та мовно-рухового аналізаторів, діяльність яких напряму пов'язана з так званими специфічними психологічними механізмами мовлення.

Актуальність вивчення розвитку мовлення в онтогенезі зумовлена тим, що своєчасний розвиток усного мовлення у дошкільному віці має важливе значення для зростання особистості дитини в цілому. Тому особливого значення набувають питання дослідження мовлення на ранніх етапах життя дітей, особливо вивчення передумов що забезпечують подальше формування мовлення.

У дитячі роки розвиток мовлення йде в двох основних напрямках: по-перше, інтенсивно поповнюється словниковий запас та  засвоюється морфологічна система мови,  якою говорять оточуючі; по-друге,  мовлення  забезпечує перебудову когнітивних процесів (уваги, сприйняття, пам’яті, уявлення, а також мислення).