Економічна діяльність – предмет економічної науки

використані для мисливського господарства;

– мисливські тварини – дикі звірі та птахи, що можуть бути об’єктами полювання;

– лісовий фонд – землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

– вкриті лісовою рослинністю землі – лісові землі, на яких зростають зімкнуті деревостани;

– обсяг продукції, робіт, послуг лісового господарства включає продукцію лісозаготівель, побічного лісокористування, роботи та послуги, пов’язані з лісогосподарською діяльністю, обраховані у фактичних оптових цінах без урахування податку на додану вартість;

– заготівля деревини – це вирубування стиглих деревостанів на спеціально

виділеній ділянці лісу з метою отримання деревини, вирубування окремих насаджень із метою вирощування та охорони лісу, отримання деревини під час очищення лісу від захаращеності.

– вилов риби та добування інших водних живих ресурсів включає вилов риби всіх видів і добування безхребетних, ракоподібних та водоростей у річках, водосховищах, озерах та інших водоймах, як виловлених у природному середовищі, так і вирощених штучно.

Промисловість

Промисловість є однією з провідних галузей економіки, яка створює фундамент науково-технічного трансформування, економічного зростання та соціального прогресу суспільства. Разом з іншими галузями економіки вона має визначальний вплив на соціально-економічну ситуацію в країні, забезпечуючи реалізацію національних інтересів в умовах глобалізації.

На фоні глобалізаційних процесів економічного й технологічного розвитку загострюється міжнародна конкуренція не тільки окремих виробників, а й цілих країн. У той час, як провідні держави світу, широко використовуючи можливості інноваційної розбудови економіки, формують постіндустріальне суспільство, промисловість України базується переважно на традиційних технологіях, започаткованих ще на ранніх стадіях індустріалізації. Неефективною лишається галузева структура промислового виробництва. Більш як половина загального обсягу промислової продукції припадає на галузі, що виробляють сировину, матеріали та енергетичні ресурси. Найяскравіше виражену сировинну спрямованість мають Луганський (91, 6% сировинної продукції), Дніпропетровський (81, 2%) та Донецький (83, 6%) регіони.

Галузь машинобудування хоча і додала в темпах розвитку, але її частка в структурі промисловості (11, 4% у 2010 р.) майже у 2-3 рази нижча за рівень, що мають розвинені країни. Машинобудування належить до трудомістких галузей промисловості, водночас воно належить і до металомістких галузей.

 

Рис. 4. Структура машинобудівного виробництва в Україні, (%)

 

Структура обсягу машинобудівного виробництва 2001 року дуже схожа із структурою 2010 року, коли більша частка виробництва припадала на машини та устаткування (47, 50% – 2001 рік, 43, 02 – 2010%). Починаючи з 2001 року почалась тенденція до збільшення частки виробництва машин та устаткування, так у 2007 році їх частка у загальному виробництві машинобудування досягла 46, 4%. Однак загальна фінансова криза повернула позицію на попередній рівень.

Вагомий внесок промислового комплексу в економіку, що сприяє поступовому наближенню якості життя в Україні до рівня технологічно розвинутих країн, визначає його провідну роль і місце у забезпеченні найважливіших стратегічних інтересів держави. Особливістю переважної більшості підприємств в Україні є суттєвий вплив на них трансформаційних процесів, що зумовило домінування в структурі чинників, які призвели до фінансової неспроможності багатьох підприємств. Так, у 2002 році відбулося значне скорочення фінансового результату від звичайної діяльності за всіма видами економічної діяльності на 4099, 4 млн. грн. або на 21, 87%, зокрема це відбулося і за рахунок зниження прибутку від промисловості, яка скоротила свої фінансові результати з 8537, 2 млн. грн. до 2866, 5 млн. грн., тобто майже на 34% або на 5670, 7 млн. грн..

Крім того, недостатньо сприятливий підприємницький клімат в країні призвів до того, що значної ролі набула тіньова економіка, показники обсягів якої не є характерними як для розвинутих країн ринкової економіки, так і країн з трансформаційною економікою. Зокрема, за розрахунками фахівців, у 2004 році поза контролем залишалося понад $35 млрд., тобто тіньовий сектор становив 57% ВВП країни.

Так, у 2005 році підприємства України одержали фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування у розмірі 64370, 8 млн. грн., що в 1, 4 рази перевищує обсяги попереднього року. При цьому 43, 91% прибутку отримали підприємства промислової діяльності. В наступні 2006 та 2007 роки можна також простежити позитивну тенденцію зміни фінансового результату діяльності підприємств, проте доля промисловості в загальному обсязі прибутку значно скоротилася з 45, 51% у 2006 році до 34, 7% у 2007 році, тобто майже на 11%.

Починаючи з 2008 року ситуація змінилась катастрофічно. Так у 2008 році розмір фінансового результату від звичайної діяльності за всіма видами економічної діяльності скоротився на 92, 6%.

В той же час необхідно відмітити, що світова фінансова криза у 2008 році на підприємства машинобудування вплинула не так масштабно як на підприємства інших видів економічної діяльності, адже тут спад фінансового результату від звичайної діяльності склав близько 50%. 2009 рік був збитковим для всіх видів економічної діяльності й для промисловості у тому числі.

Починаючи з 2010 року економіка України почала відроджуватись, але поки що рівень фінансового результату від звичайної діяльності досяг показників 2004-2005 років.

Отже, розглянуті аспекти свідчать про те, що промисловість України продовжує перебувати в складному становищі. Але, незважаючи на всі втрати та