Водний податок і рентні платежі

Система економічних взаємовідносин з приводу використання надр базується на юридичному визначенні прав власності і кристалізується в механізмі розподілу ренти. Якщо господарюючий суб'єкт володіє двома вищеназваними правами одночасно, то він, автоматично привласнює ренту без якого-небудь додаткового юридичного оформлення. Якщо ж подібного злиття прав не відбувається, то перед учасниками відносин, що виникають з приводу передачі в користування запасів ресурсу, постають задачі:

• визначення способів законодавчого (контрактного) виразу відносин «користувач - власник»;
• визначення форми рентного платежу;
• визначення розмірів і методики розрахунку рентного платежу.

Вирішення цих задач у кожному окремому випадку обумовлює конкретний зміст економічного механізму користування надрами.

Згідно Кодексу України «Про надра», власником надр є народ України. Держава може як безпосередньо управляти і контролювати використання природних ресурсів, що знаходяться в його власності, через своїх представників, так і здавати природний ресурс в оренду групам або окремим особам, які на певний період наділяються правами користування на надра і правами власності на продукт, вироблений на даному ресурсному об'єкті.

Аналогічна ситуація з питаннями розподілу зборів за спеціальне водокористування. Регіональні органи управління мають вплив лише на збори за використання водних ресурсів місцевого значення, роль котрих у забезпеченні спеціального водокористування незначна. Надходження переважної частини збору за використання водних ресурсів регіонів до державного бюджету позбавляє території фінансової бази для вирішення питань стійкого розвитку їх водогосподарських комплексів. Необхідними є зміни в цій частині міжбюджетних відносин. Їх актуальність зумовлюється й перспективами переходу на басейновий принцип управління функціонуванням водогосподарських комплексів.