+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип работы:
Курсова робота
Количество страниц:
35
Язык:
Українська
Цена:
210 грн.
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Адміністративно-правові методи
1.1. Поняття адміністративно-правових методів
1.2. Види адміністрагивно-правових методів
2. Особливості методів державної виконавчої влади
2.1. Метод переконання
2.2. Метод адміністративного заохочення
2.3. Метод адміністративного примусу
3. Методи діяльності місцевих державних адміністрацій
3.1. Планування
3.2. Координація
3.3. Контроль за виконанням рішень
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Введение:
Приступаючи до вивчення змісту й особливостей методів державного управління, необхідно насамперед визначити, що ж таке управління?. Цей термін став універсальним засобом характеристики визначеного виду діяльності, тобто сукупності дій, які виконуються заради досягнення відповідних суспільно значимих цілей.
У самому широкому понятті управління означає керівництво чимось. У подібному розумінні воно трактується й у наші дні. Однак обмежитись такою констатацією недостатньо. Виникає потреба розкриття змісту цього керівництва, його функціонального значення. Загальнотеоретичні позиції, включаючи кібернетичні, дають достатні підстави для наступних висновків:
Управління є функція організованих систем різної природи (біологічних, технічних, соціальних), що забезпечує їхня цілісність, тобто досягнення задач, що стоять перед ними, збереження їхньої структурипідтримка режиму їхньої діяльності.Термін «державне управління» широко використовується у вітчизняній і закордонній науковій літературі, а також у законодавстві багатьох країн. Більш 70 років він вживався й у нас, створюючи тим самим конституційні підстави для виділення даного виду державної діяльності Конституція України відмовилася від цього терміна. Замість нього вживається новий термін – виконавча влада. Чи означає це, що державне управління надалі не існує чи це чисто термінологічна реформація?
На ці закономірні питання відповідь може бути одна, у відповідності до Конституції України державна влада здійснюється на основі поділу на законодавчу, виконавчу і судову.
Виконавча влада займає особливе місце серед цих трьох гілок, оскільки найближче стикається з вимогами і потребами пересічних громадян шляхом керівництва на місцях.
Органи державного управління можуть впливати на об'єкти і управління шляхом непрямого впливу. Прямий вплив виражає волю відповідного органу – наказ. Непрямий вплив – це створення умов зацікавленості у виконавців, надання їм можливості обрати варіант поведінки тощо.
Застосування методу регулювання означає встановлення загальної політики та принципів щодо її реалізації через державне фінансування, пільги тощо. Керівництво має на меті практичне втілення в життя загальної політики та принципів, здійснення контролю за підпорядкованими об'єктами, розробку напрямів їх діяльності. Систематичний, безпосередній вплив суб'єктів на об'єкти і становить собою метод управління.
Проблема методів державно-управлінської діяльності, або адміністративно-правових методів, лежить в площині їх розумного поєднання із врахуванням суб'єктивних та об'єктивних чинників. Послідовне вирішення цього завдання залежить від темпів роботи з упорядкування всієї системи державного управління відповідно до мети політичного та економічного реформування суспільного життя.
Список использованной литературы:
- Авер'янов В. Адміністративне право України: доктринальні аспекти реформування // Право України. – 1998. – № 7.
- Авер'янов В. Реформування українського адміністративного права: черговий етап // Право України. – 2000. – № 7.
- Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. – 2-е вид., виправл. і доп. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001.
- Адміністративне право України. Підручник. / За ред. проф. Ю. П. Битяка. – Харків, 2000.
- Адміністративне право/учеб. под. ред Василенкова П. Т. - М.: Юрид. лит., 1990.
- Атаманчук Г. В. Управление: социальная ценность и эффективность. - М.: РАТЦ, 1995.
- Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні. – К.: Видавничий дім “Ін Юре”, 1999.
- Дяченко О. Визначення суб'єкта адміністративного правопорушення та його загальних ознак окремої проблеми // Право України. – 2001. – № 8.
- Закон України "Про державну службу" / Закони України. Т. 6. - К., 1996.
- Кізіма Н. Особливості застосування конфіскації як одного з видів адміністративних стягнень // Право України. – 2001. – № 4.
- Коваль Л.В. Адміністративне право. - К.: Вентурі, 1996.
- Кодекс України “Про адміністративні правопорушення” // Відомості ВРУ, 2000 р. - № 3.
- Коліушко І. Адміністративна реформа в Україні // Право України. – 1998. – № 2.
- Колпаков В.К. Адміністративне право України. - К.: Юрінком-Інтер. 1999.
- Конституція України. – К., 1996.
- Кримінальний кодекс України: Нормативні акти кримінально-правового значення (станом на 01.01.1997 року). - К.: А.С.К., 1997.
- Кубко Є. Нові наукові погляди в адміністративному процесі // Право України. – 2001. – № 4.
- Миронюк Р. Діяльність органів внутрішніх справ з виконання постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу: порядок та особливості // Право України. – 2001. - № 11.
- Опришко В. Державно-правова реформа в Україні: основні напрямки // Право України. – 1998.
- Перспективи реформування адміністративного права України // Право України. – 1998. – № 9.
- Севрюгин В.Е. Проблемы административного права: Учебное пособие. - Тюмень: ТВШ МВД, 1994.
- Стефанюк В., Голосніченко І., Михеєнко М. Інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб: проблеми теорії та практики // Право України. – 1999.