Правопорушення

Актуальність теми дослідження. Правопорушення – явища для суспільства вкрай не бажані, тому суспільство намагається їх ліквідувати. Вони надзвичайно різноманітні як за видами , так і за тяжкістю наслідків, мотивами скоєння і т. д. Разом з тим вони мають спільні ознаки, що дає можливість вивчати не тільки окремі види правопорушень, але і всю їх сукупність, вивчати причини їх скоєння і боротися з ними. Але існує тільки одна наука, яка вивчає найбільш суспільно-небезпечні види правопорушень – злочини: кримінологія.

З точки зору теорії фактів протиправна поведінка належить до суспільно шкідливих (небезпечних) життєвих обставин. Їх шкідливість виявляється у тому, що вони спроможні здійснити такі зміни, які не відповідають соціальному процесу, нормальним умовам існування людини та суспільства. Шкідливість протиправної поведінки полягає у тому, що одне правопорушення негативно впливає на велику кількість зв’язків між людьми, воно вносить зміни у спілкування, а також заподіює відповідні збитки суспільству чи людям. Можна сказати, що кожне правопорушення є конкретним, оскільки його чинність суб’єкт у певний час, у певному місці. Слід зазначити, що правопорушення посилюють не на закон, а на ті умови, які породили цей закон, на ті класові інтереси, які знайшли в ньому своє вираження, на ті суспільні відносини, які закріплюються і охороняються ним. 

Актуальність і важливість розуміння причин правопорушень зумовлена тим, що знання факторів, які викликають протиправну поведінку, визначають способи їх ліквідації. Коротко можна вказати на основне концептуальне розуміння причин правопорушень, які склались в вітчизняній юридичній науці, але не тільки в останні роки. Правопорушення викликаються факторами як біологічного, так і соціального характеру. Вважається, що вирішальне значення при цьому мають соціальні фактори. Вітчизняні і зарубіжні дослідження показали, що правопорушення, тобто порушення норми права людиною, яка може нести відповідальність за свої дії, має ту саму спільну соціальну природу, що і будь-які інші людські дії. Соціальне начало переплітається з біологічними елементами функціонування людського організму. 

Мета дослідження – аналіз підходів до визначення поняття правопору-шення, його видів та ознак, суб’єктного і об’єктного складу.

Об’єкт дослідження – інститут правопорушення за чинним законодавст-вом України та сучасними підходами юридичної науки.

Предмет дослідження – положення законодавства, які регулюють суспіль-ні відносини у сфері правопорушень, основні положення доктрини права.

Методи дослідження. При проведенні дослідження використовувався комплекс загальнонаукових та спеціальних методів. Загально-науковим діалектичним методом досліджувалось поняття правопорушення, його ознаки та види. Для аналізу суб’єкт-об’єктного складу праовпорушень застосовувалися методи формальної логіки та системного аналізу. Комплексне застосування цих методів дало можливість сформулювати ряд висновків та узагальнень.