Утворення незалежних держав в Азії після Другої Світової війни

Актуальність теми. Місце і роль Азії - регіону з майже двохмільярдним населенням - у сучасному світі є значно вагомішими, ніж у попередню епоху. Розпочавши буржуазні перетворення під впливом західних країн, вони не стали заручниками процесу «вестернізації». Країни Далекого сходу, насамперед Японія і Китай, змогли гармонічно поєднати в державно-правовому будівництві західний елемент з власним, традиційним, заснованим на багатовіковій духовній культурі, і це дало вражаючі результати в усіх сферах буття. Не менше ніж раніше, звертають на себе увагу країни мусульманського світу, котрі певним чином впливають як на Україну (Туреччина), так і на світовий правопорядок (Іран, Ірак), показують приклад поєднання архаїчних (середньовічних за європейськими мірками) державних форм і високого рівня «соціальності» держави (Саудівська Аравія, Бахрейн, Кувейт та ін.). Тому безсумнівним є те, що накопичений східними країнами різноманітний досвід побудови державно-правових інститутів є актуальним для дослідження і в наш час.

Мета роботи – з’ясувати особливості становлення нових державних утворень у постколоніальній Азії, еволюції їх правових режимів.

Після Другої світової війни європейським державам стало зрозуміло, що набагато вигідніше вивозити капітали до країн Азії та Африки для будівництва промислових і сільськогосподарських підприємств, оскільки тут велика кількість дешевої робочої сили, джерел сировини та енергоносії, а також не існує необхідності витрачати великі кошти на охорону навколишнього середовища, як у країнах Європи.

Зміни в політичному устрої країн Західної Європи, рух до демократії виявилися несумісними з існуванням колоній, які були фактично відірвані від суспільства. Отже, європейським країнам стало невигідно утримувати колонії. Водночас у самих країнах Азії виникли умови для посилення національно-визвольного руху.