Участь адвоката в доказуванні під час кримінального провадження

Актуальність теми дослідження. Важливим завданням на шляху становлення правової держави є зміцнення законності, забезпечення дотримання прав людини під час провадження у кримінальних справах. Судово-правова реформа передбачає створення високоефективної системи кримінального судочинства, яка надасть можливість успішно поєднувати діяльність державних органів з розкриття злочинів та вирішення кримінальних справ з охороною прав й законних інтересів осіб, котрі затримані за підозрою у вчиненні злочину або яким пред’явлено обвинувачення. Процес реформування кримінального судочинства надає потужний імпульс об’єктивній необхідності дослідження важливих питань кримінально-процесуального доказування, зокрема ролі у ньому захисника. 

Захисник бере участь у кримінальному провадженні не тільки для того, щоб допомогти затриманим, підозрюваним, обвинуваченим, підсудним і засудженим у захисті їх правових інтересів, надати їм кваліфіковану юридичну допомогу, не допустити фальсифікації доказів, використання недозволених методів провадження слідства, нейтралізувати обвинувальний ухил досудового слідства тощо, а й для того, щоб виконати одну з функцій держави – захист законних прав і свобод своїх громадян.

Однак наукове дослідження процесуального становища захисника, організації і здійснення його професійної діяльності у кримінально-процесуальному доказуванні є недостатнім. Його діяльність у кримінальному судочинстві регулюється тільки в найзагальніших рисах, в основному, без конкретизації повноважень, відповідальності, без чіткого визначення критеріїв законності та допустимості дій адвоката-захисника.

Далеко не всі аспекти проблеми належним чином вивчені, а деякі базуються на застарілому законодавстві й узагальненні слідчої та судової практики минулих років. Наведені обставини зумовлюють актуальність даної теми та необхідність її розроблення у рамках курсової роботи.

Стан дослідження проблеми. У роботах більшості дослідників, зокрема, І. В. Головань [11], В. Ковальської [13], А. В. Молдован [17], І. Мороз [18] та інших, основна роль захисника розглядається у сприянні слідчому та суду в усуненні прогалин досудового та судового слідства і у подоланні обвинуваль-ного ухилу. Деякі автори, серед яких В. В. Власюк [9], С. О. Іваницький [12], В. К. Матвійчук [16], О. Г. Русанова [22] та інші, розглядали окремі форми участі захисника у кримінально-процесуальному доказуванні: участь в провадженні слідчих дій, заявленні клопотань, які спрямовані на збирання доказів, їх подання. Важливе значення для розроблення питань участі захисника у кримінально-процесуальному доказуванні мають праці таких вчених, як А. О. Ляш [15], В. О. Попелюшко [19], Д. П. Фіолевський [26], О. Яновська [29] та інших. 

Об'єкт дослідження - діяльність захисника як суб’єкта доказування в кримінальному процесі. 

Предмет дослідження - є кримінально-процесуальні відносини у сфері доказування в кримінальному процесі у зв’язку з участю у ньому захисника. 

Мета роботи –узагальнення, систематизація і поглибленні розвитку науко-вих уявлень про захисника як суб’єкта доказування в кримінальному процесі. 

Відповідно до мети роботи визначено наступні її завдання: 

• визначити правове становище адвоката у кримінальному процесі;
• проаналізувати правове регулювання участі адвоката у доказуванні;
• дослідити основні етапи та напрямки участі адвоката у доказуванні.

Методи дослідження. Під час дослідження застосовувалися загально-наукові (аналіз і синтез, узагальнення, абстрагування та ін.) і спеціальні методи пізнання: метод системного аналізу, формально-юридичний та формальнологічний методи.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження і включає вступ, два поширені розділи, висновки та список використаних джерел, загальний обсяг роботи склав 53 сторінки.