Кореневе живлення як важливий фактор регулювання фізіологічних процесів, продуктивності та якості врожаю

Актуальність теми дослідження. Джерелом необхідного набору органічних сполук для рослин служать первинні продукти фотосинтезу, які утворюються з CO₂ та H₂O у процесі повітряного живлення рослин. В основі їх хімічної структури лежать C, O₂ i H. В результаті обміну речовин первинні продукти фотосинтезу перетворюються на амінокислоти, макроергічні сполуки, нуклеїнові кислоти, органічні речовини вторинного походження. Однак для їх утворення необхідні інші неметали та метали (N, P, S, K, Ca, Fe, Cu, Mg та інші), тобто практично всі елементи таблиці Мендєлєєва. Ці елементи рослини отримують із грунту, тому інтенсивність росту рослин, зокрема врожайність сільськогосподарських культур, залежить, головним чином, від умов кореневого живлення.

Кореневе живлення – сукупність процесів поглинання мінеральних елементів з навколишнього середовища, транспорту їх, розподілу і перерозподілу між органами та включення в метаболізм в результаті обміну речовин між рослиною і зовнішнім середовищем. Знання особливостей кореневого живлення є теоретичною основою раціонального використання мінеральних речовин – ефективного засобу регулювання життєдіяльності та продуктивності сільськогос-подарських рослин, а власне кореневе живлення є яскравим прикладом численних взаємозв'язків рослин з навколишнім середовищем.

У кореневому живленні рослин проявляється одна з найбільш яскравих властивостей рослинного організму – здатність будувати своє тіло з неорганічних речовин. Саме живлення рослин забезпечує постійний кругообіг речовин та перенесення енергії, тісно зв’язуючи мінеральний та живий світ.

Актуальність дослідження проблеми ролі кореневого живлення як важливого фактора регулювання фізіологічних процесів, продуктивності та якості врожаю визначається тим, що сільське господарство постійно потребує найсучасніших даних про можливість прискорення росту і достигання культур, збільшення їх продуктивної біомаси, а саме ці показники прямо залежать від мінерального живлення рослин протягом їх вегетаційного періоду.

Стан дослідження проблеми. Зважаючи на постійну інтенсифікцію сільськогосподарського виробництва проблема кореневого живлення рослин широко досліджена у науковій літературі. Так, теоретичні питання кореневого живлення розглянуті С.А. Барбером [2], С. Я. Коць [8], М. М. Мусієнко [11], Є. І. Ратнером [16], Т.А. Красільніковим [21] та ін. Польові дослідження впливу кореневого живлення на врожайність рослин дослідили О. М. Геркіял [5], Г. М. Господаренко [7], Л.Л. Омельянюк [14], М. Й. Шевчук [23] і С. І. Веремеєнко [23] та ін.

Об'єкт дослідження - кореневе живлення рослин. 

Предмет дослідження - залежність продуктивності та якості врожаю сільськогосподарських культур від процесу кореневого живлення. 

Мета роботи – теоретично обгрунтувати і емпірично дослідити залежність продуктивності та якості врожаю сільськогосподарських культур від процесу кореневого живлення. 

Відповідно до мети роботи визначено наступні її завдання: 

• проаналізувати роль і значення кореневої системи у мінеральному жив-ленні рослин;
• з’ясувати роль елементів мінерального живлення рослин у процесах розвитку і плодоношення;
• емпірично дослідити вплив кореневого живлення на продуктивність і якість врожаю на прикладі льону олійного.

Методи дослідження. Виконання поставлених завдань зумовило викорис-тання ряду методів, зокрема, узагальнення і синтезу для аналізу фахових джерел, польового - для вивчення взаємодії рослин з біотичними та абіотичними факторами в умовах досліджуваної зони; лабораторного та біохімічного – для визначення біометричних показників та хімічного складу рослин; математично-статистичного – для визначення достовірності результатів дослідження.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження і включає вступ, два поширені розділи, висновки та список використаних джерел, загальний обсяг роботи склав 35 сторінок.