Точковий масаж в сучасній медицині

 

Актуальність використання точкового масажу в лікувальній практиці сучасної медицини в значною мірою пояснюється фізіологічністю, нешкідливістю і високою ефективністю методу акупунктури, яка в ряді випадків перевершує можливості сучасної лікарської терапії. Значний інтерес представляє і те, що лікувальна практика східної медицини, сприяючи мобілізації власних ресурсів організму, дозволяє зменшити, а іноді уникнути споживання великої кількості лікарських засобів.

Мета роботи: вивчення користі точкового масажу.

Гіпотеза: користь точкового масажу можна підвищити за допомогою більш детального вивчення його дії на організм людини.

Об’єкт: точковий масаж.

Предмет: користь точкового масажу.

Завдання:

1. Ознайомлення з історією виникнення точкового масажу;

2. Вивчення «біологічно активних точок» на тілі людини;

3. Оцінка ефективності впливу точкового масажу на організм людини;

4. Аналіз методів впливу на «біологічно активні точки»;

 

 

 

Давньосхідний метод впливу на біологічно активні точки отримав назву чжень-цзю-терапія (чжень – голковколювання, цзю-припікання). До настільки ж стародавніх відноситься і роздратування точки пальцем – точковий масаж (акупрессура). Точковий масаж по ефективності майже не поступається голковколюванню, технічно нескладний, не вимагає спеціального обладнання та інструментів.

Джерелами для вивчення історії масажу в Стародавній Індії з'явилися звід законів Ману (1000-500 років до н. е.), писемна пам'ятка Аюрведа «Знання життя», складання якого відноситься до IX-III ст. до н. е. У Аюрведі описані більше 150 гострих і хронічних захворювань, вказані способи лікування, викладені докладно прийоми лікувальної гімнастики і масажу, особливо різні способи розтирань і розминань. Напередодні весілля в Індії нареченого і наречену обов'язково масажували, індійські матері вміли робити масаж новонародженим. Масаж проводився жерцями, його застосування було особливо розвинене в храмах, розташованих на берегах священної в очах простих індійців річки Ганг, іл якої вважався цілющим.

Єгипет, також як Індія і Китай, є колискою людської цивілізації, країною, яка внесла величезний внесок в історію світової культури. Прийоми лікування зародилися в Єгипті за 4000 років до н. е. Джерелами наших відомостей про медицину в Єгипті є в першу чергу папіруси, а також ієрогліфічні написи на саркофагах, пірамідах і інших будівлях. У них описані не тільки різні захворювання, що вражали єгиптян, але і засоби, за допомогою яких вони лікувалися. Єгиптяни користувалися складними ліками, водолікуванням і масажем. На одному з папірусів, знайдених в 1841 р. в саркофазі єгипетського полководця, ясно позначені такі прийоми, як розтирання стопи, лупцювання спини, погладжування, а може бути, розминка литкового м'яза [5].

Найдавніше зображення масажу, якому тепер понад 2600 років, перебувало в асирійському відділі Нового Музею в Берліні, серед предметів з палацу царя Ассірії Санхеріба, панувавшого з 705 до 681 р. до н. е. в Ніневії. У числі цих предметів був невеликий рельєф з алебастру, на якому зображені дві людини – один лежить на ліжку, а інший, судячи по положенню його рук, масажує лежачому живіт. Єгипет чинив великий вплив на культуру Ассирії та Вавилону, в тому числі і на розвиток медицини і масажу.

Стародавня Греція. Масаж разом з розтираннями тіла маслом і мазями і широким користуванням лазнею перейшов з Єгипту в класичну Елладу. Ще Гомер описував, як Кірка розважала Одіссея в лазні, натираючи його тіло маслом і мазями. Грецькі лазні були присвячені Геркулесові. Це свідчить частково про те, що вживання їх було пов'язано з тілесними вправами.

Грецькі спортсмени перед змаганнями віддавалися в руки «педотрібов» (вчителів гімнастики), які їх купали, натирали, змащували і посилали найдрібнішим піском, часто привозили здалеку, з берегів Нілу. Після змагання знову застосовувалися розтирання. Про фізіологічному значенні масажу, говорили і писали знамениті лікарі Греції: Геродікос, Гіппократ, Демокріт (якому належить знаменитий афоризм: «У здоровому тілі – здоровий дух»). Найвидатніші поети Еллади – Гомер, Піндар та інші – згадують у своїх творах про позитивний вплив масажу. Першим з грецьких лікарів, що почали пропагувати гімнастику і масаж (серед хворих і здорових), був Геродікос, що прожив близько 100 років. Він сам проробляв тілесні вправи і щодня масажувався.

Його учень Гіппократ і інші лікарі Еллади знали застосування масажу не тільки в спорті, але і при різних хворобливих станах організму. Гіппократ писав: «Лікар повинен бути досвідчений в багатьох речах і, між іншим, в масажі». Особливо велике значення він відводив разминаниям. Великий грек говорив, що «лікар повинен знати мистецтво розминки. Завдяки разминаниям розслаблене зчленування міцніє і туге робиться рухомим».

Грецькі лікарі та гімнасти надавали великого значення масажу в побуті, в медицині і спорті, використовуючи при цьому майже всі масажні прийоми. На численних грецьких вазах і інших предметах мистецтва, наявних в музеях усього світу, збереглися зображення своєрідного культу тіла стародавнього грека, куди входили фізичні вправи, обливання водою, розтирання тіла пахощами і масаж [5].

 

 

Точковий масаж – один з найдавніших методів лікування. Виник після того, як давні лікарі звернули увагу на те, що на тілі людини існують особливі «життєві» точки, пов'язані з внутрішніми органами і системами. Впливаючи на ці точки, можна було не тільки поліпшити