Право приватної власності за законодавством України

 

1. Загальна характеристика права власності

2. Поняття та умови виникнення права приватної власності

3. Здійснення права приватної власності

4. Захист права приватної власності

 

 

Власність – історично зумовлена суспільна форма привласнення матеріальних, соціальних і духовних благ, яка визначає суспільно-виробничі, тобто економічні й вольові, а отже і нормативно-правові відносини між людьми, соціальними групами та класами в процесі виробництва і суспільного співжиття. Приватна власність в Україні має значну питому вагу в економічному житті. І у процесі приватизації вона зростатиме, враховуючи економічні та історичні умови розвитку України, ця форма власності матиме найближчим часом вирішальне значення і зможе стати основою господарювання.

Актуальність теми. З моменту створення незалежної Української держави, українське суспільство відмовилося від розвитку країни соціалістичним шляхом. Україна чітко взяла курс на створення правової держави з розвинутою економікою. Зрозуміло, що роблячи кроки до ринкової економіки, впевнено, але повільно, Україна повинна була змінити «радянське» законодавство. Країна з ринковою економікою і особиста власність поняття не сумісні. Треба було запропонувати новий більш сучасний інститут, який би відповідав вимогам теперішнього часу, ніж інститут особистої власності. Стан речей змінився з прийняттям 7 лютого 1991 р. Закону України «Про власність», коли були закладені основи інститут права приватної власності України. У кожній державі одним із центральним цивільно-правових інститутів є інститут права приватної власності. Його регламентація визначає характер регулювання інших інститутів цивільного права. Суспільні, правові, економічні відносини не стоять на місці, «все тече, все змінюється» так казали стародавні філософи, так змінюється і наша країна, яка 20 років назад стала на шлях перебудови. За ці роки були прийняті важливі нормативні документи та рішення щодо становлення права приватної власності. Наприклад, прийнятті Конституція України в 1996 р., Цивільний кодекс України 16 січня 2003 р. та інші нормативно-правові акти по-новому визначили засади функціонування інститут права приватної власності.

Ступінь наукової розробки теми приватної власності є досить високим, про що свідчить масив публікацій теоретичного та практичного характеру стосовно окремих інститутів права власності. Вивченням даної теми займались такі відомі українські фахівці в галузі цивільного права, теорії держави а також економічної науки, зокрема: Гутьєва В. В, Дзера О. В., Николайчук Н. М, Михайленко О. О., Підопригора О. А, Венецька М. В, Суханов Е. А., Жаров В. О, Галунько В. В. та ін..

Мета і завдання. Мета курсової роботи полягає у вивченні особливостей інституту права приватної власності відповідно до сучасного цивільно-правового законодавства Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:

1. сформулювати зміст поняття «право приватної власності»;

2. визначити об'єкти та суб'єктів права приватної власності;

3. сформулювати зміст та порядок здійснення права приватної власності;

4. визначити підстави виникнення та припинення права приватної власності;

5. здійснити класифікацію способів захисту права приватної власності.

Обєктом роботи виступають правовідносини, що виникають в процесі реалізації права приватної власності в Україні.

Предметом роботи є сукупність нормативно-правових актів, що визначають порядок здійснення права приватної власності.

Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань курсової роботи застосовано загальнонауковий діалектичний метод пізнання соціальних явищ у сферах дії держави та права, що сприяло об'єктивній оцінці рівня цивільно-правового регулювання відносин власності в Україні. Формально-юридичний метод використовувався при дослідженні змісту та структури правових норм, що регулюють особливості здійснення права приватної власності. Логіко-семантичний метод сприяв поглибленню понятійного апарату. Догматико-юридичний аналіз норм чинного законодавства дозволив виявити в ньому прогалини та сформулювати пропозиції щодо удосконалення правових норм, які регулюють порядок здійснення права приватної власності. Нормативно-правовими джерелами стали Конституція України, Цивільний кодекс України, Закон України від 7 лютого 1991 р. «Про власність».

 

 

Право власності в Україні регулюється Конституцією України, Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами України.

Категорія “власність” історично ввійшла в науковий оборот задовго до того, як виникли економіка, економічна теорія як особлива галузь науки. Насамперед власність стала офіційним об’єктом права і філософії. Римське право уже визначало поняття власності й основних відносин, пов’язаних з нею: володіння, розпорядження і користування [29, С. 246].

В міру розвитку цивілізації змінювались способи закріплення цих відносин від традицій і звичаїв до норм права, встановлених державою. Але суть залишалась одна: власність – це відношення до речі як до своєї[18, С. 29].

Найважливіший крок у вивченні власності зробила економічна думка минулого століття. П. -Ж. Прудону (1809-1865) належить відома фраза: “Власність – це крадіжка”. Таке визначення не одержало загального визнання і було піддано обґрунтованій критиці, але в позиції Прудона була дуже цінна деталь (якщо одна особа володіє річчю, то інша позбавлена можливості її мати) Виходить, не природа, а суспільні відносини лежать в основі власності [21, С. 152].

Правове врегулювання економічних відносин власності породжує утворення права власності, за допомогою якого утверджується панування власника над належними йому речами то його повноваження з володіння, користування та розпорядження ними. Перелічені повноваження власника є для нього найбільш значимими і у своїй сукупності становлять зміст економічних відносин власності. Право власності регулює лише статику