Сонячна система

 

1.1 Релігійна теорія виникнення Сонячної системи

1.2 Наукова теорія виникнення Сонячної системи

2.1 Сонце

2.2 Меркурій

2.3 Венера

2.4 Земля і Місяць

2.5 Марс і супутники

2.6 Пояс Астероїдів

2.7 Юпітер і супутники

2.8 Сатурн і супутники

2.9 Уран і супутники

2.10 Нептун і супутники

2.11 Плутон і супутники

2.12 Карликові планети

2.13 Пояс Койпера

2.14 Інші тіла Сонячної системи

 

 

Чи задумувалися люди над тим, з чого почалось їхнє існування? Ще первісні люди почали міркувати над цією проблемою. Всі люди коли-небудь роздумували над цією проблемою, причому їхні погляди змінювались із часом і поколіннями. Відбувалися відкриття, виникали теорії, які або спростовувались, або підтверджувались. Ці відкриття давали змогу знайти відповіді на питання про походження Сонячної системи, а також її будову та розміри.

Кожна освідчена людина повинна знати про будову Сонячної системи – нашого дому, як і місце, яке для нас у ній відведено. Ми вже знаємо про будову Сонячної системи, знаємо найбільші тіла, хоча і зрозуміло, що далеко не все відкрито у ній.

Ступінь даної проблеми не можна недооцінити, бо всі ми прагнемо дізнатися про Сонячну систему і те чим вона є насправді. У цій роботі, використовуючи літературні джерела можна буде дізнатись про Сонячну Систему, її будову.

Мета роботи: показати Сонячну систему, її будову, а також привести основні версії походження Сонячної системи. Спробувати спрогнозувати, що надалі відбуватися в Сонячній системі. Показати головні об’єкти Сонячної системи та їхню будову та різноманітність, висвітлити системи планет та супутників та їхню взаємодію.

Об’єктом дослідження є сама Сонячна система, її тіла (планети, супутники, астероїди комети), а також погляди людства на формування Сонячної системи.

 

 

Створення світу Богом – поширена серед креаціоністів концепція створення світу, що засновується на догматах християнської та юдейської віри. Біблійний текст має різні тлумаченння – починаючи від тих, що ґрунтуються на буквальному розумінні до таких, що розглядають створення світу Творцем, як символ.

Перша книга Старого заповіту – Книга Буття досить детально розповідає про створення Богом Всесвіту. Першим був створений Космос, як першооснова Всесвіту потім Земля: «На початку Бог створив Небо та землю.«

Згодом було створено світло, яке Господь відділив від темряви. Світло отримало назву «День», а темрява – «Ніч». В Біблії ця подія має назву «день перший». «Дня другого» було створене небо (твердь), або в інших перекладах можна зустріти слово «простір», щоб відділити воду під «простором» і над «простором». «Третього дня» Бог відділив окремо воду з-попід неба і назвав суходіл, що з'явився «землею», а ту воду «морем». Після цього Він повелів з'явитись на землі рослинам і деревам. [1] «Четвертого дня» були створені небесні світила: « І вчинив Бог обидва світила великі, світило велике, щоб воно керувало днем, і світило мале, щоб воно керувало ніччю, також зорі. «

«Дня п'ятого» Бог створив дрібних істот (безхребетних, комах), та птахів (або в інших перекладах «істот, що літають»). Були створені живі істоти, що населяють води, та птахи. Дня шостого Бог створив плазунів та ссавців. Останньою серед Божих творінь були люди, яку Він створив: «... за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі. « [4. 10-14]

 

 

Сонячна система утворилась 5 млрд. років тому. Застосовуючи принципи актуалізму і гетегонії, ми знаходимо, що процес еволюції Сонячної системи можна представити у вигляді п’яти етапів:

1. Найпізніший етап – останні 3-4 млрд. років – повільна еволюція новостворених планет, астероїдів, супутників, яка створила сучасний вигляд Сонячної системи. Вивчаючи цю найпізнішу фазу еволюції (постаккреційна еволюція) у нас основа для реконструкції картини, обумовлене попереднім процесами.

2. Передуючи Опису етапу аккреційної еволюції скондесувалися пилові частинки, які рухалися по кеплеровскими орбітами і утворили планетезімалі, що збільшуються в розмірах в результаті триваючої акреції. Планетезімалі являються зародками тіл, існуючих в даний час в Сонячній системі.

3. На етапі еволюції, що передує акреції, повинно було відбутися перенесення моменту кількості руху від центральних тіл до навколишнього простору, з тим щоб пилові частинки стали рухатися кеплерівскими орбітами навколо Сонця і протопланет.

4. Розміщення газу і пилу, що утворюють середовище близько намагніченого центрального тіла в тих областях простору, де пізніше відбулась акреція груп планет і супутників.

5. Розвиток Сонця – першого центрального тіла – в результаті акреції з вихідного хмари Сонячної системи. [1, 15]

Кожен із п’яти основних етапів, характеризувався фізичними і хімічними процесами.

1. 2. 1. Постаккреційна еволюція; дію припливів і резонансів

Найвражаючим результатом вивчення цього етапу,