Дослідження професії "Референт"

 

1.1 Співвідношення понять «референт», «секретар-референт» та «помічник керівника»

1.2 Кваліфікаційні вимоги щодо роботи реверента

2.1 Нормативні документи щодо професії референт в Україні

2.2 Документи, регламентуючі діяльність референта за кордоном

 

 

Кажуть, що театр починається з гардеробу. А ось підприємство, фірма або установа починається із секретаря-референта.

Саме секретар-референт – обличчя фірми, права рука керівника підприємства. Він є координуючим центром організації, установи чи підприємства.

Тому сучасні підприємства, організації і заклади неможливо собі уявити без секретаря-референта. Спеціалісти цієї професії активно допомагають керівникам різних рангів якісно і організовано вирішувати поставлені перед ними завдання. Кваліфікований секретар-референт повинен проявити свої ділові, організаторські і комунікативні якості. Поєднання розумової праці з організаторськими вміннями роблять цю професію особливо цікавою, її відносять до найбільш перспективних професій нового типу, в яких основою кваліфікації є високий рівень загальної і спеціальної освіти, що зумовлює актуальність обраної теми.

Метою даної роботи є аналітичний огляд нормативних документів щодо роботи референта.

Завданням дослідження є:

визначення співвідношення понятть «секретар», «секретар-референт» та «помічник керівника»;

висвітити кваліфікаційні вимоги щодо роботи референта;

проаналізувати нормативні документи, які регламентують діяльність референта;

надати порівняльну характеристику нормативний документам, якими керуються референти в Україні та за кордоном.

Об’єктом дослідження є діяльність референта.

Предмет дослідження є нормативні документи, якими керується референт у своїй діяльності.

Для вирішення поставлених завдань при виконанні роботи використано такі методи дослідження:

нормативний аналіз – у підрозділі «співвідношення понять «референт», «секретар» та «секретар-референт»« при визначенні різниці між цими поняттями;

порівняльний аналіз – при складанні порівняльної характеристики нормативних документів, регламентуючих діяльність референтів в Україні та за кордоном;

метод індукції та дедукції – при формуванні висновків в процесі написання курсової роботи.

Науково-методична база роботи: дану тему у своїй науковій діяльності розглядали науковці Кузнєцова Т. В., Конькова О. Ю., Дьомін Ю. М., Веселов П. В., Барсуков М. И., Литвинцева Н. А., Матвєєва Г. В.. Існуюча науково-методична база стала основою для проведення даного дослідження.

Структура курсової роботи: вступ, 2 розділи, висновки, список використаних джерел із 18 найменування.

 

 

 

У кожному підприємстві, організації, фірмі секретар займається документуванням управлінської діяльності, організацією документальних масивів, частковою підготовкою реферативних і анотованих списків, необхідні керівника та організовує їх користування. Від рівня теоретичної і з практичної підготовки секретарів, залежить якість і ефективності роботи управлінського ланки підприємства. Тож у останні роки зросла роль підготовки й перепідготовки секретарських кадрів.

Поняття «секретар», відповідно до Т. В. Кузнєцової, має досить багато градацій – від секретаря-помічника керівника, секретаря-референта, вченого секретаря, секретаря структурного підрозділу до технічного секретаря [12].

Саме поняття «секретар» сьогодні розглядається у багатьох навчальних понятійно-термінологічних словниках.

Найповнішим є визначення слова «секретар», наведене у Словнику іноземних слів:

Секретар – 1) обраний чи призначений керівник громадської організації, або ж державної установи; 2) ранг державного службовця (напр. дипломата) ; 3) обличчя, провідне протокол зборів, засідання; 4) працівник, провідний діловодство, листування будь-якої особи, організації, установи. Дане поняття найповніше розкривають всіх граней секретарської діяльності.

Міжнародний професійний клуб секретарів (Professional Secretaries International) дав таке визначення сучасному секретарю:

Сучасний секретар – це ініціативний і розсудливий помічник керівника, який володіє усіма професійними навичками, необхідні роботи у офісі, приймає рішення на межах своєї компетенції й за необхідності бере управління на себе».

У словниках слово «секретар» окреслюється «обличчя, яке веде ділове листування окремої особи чи якоїсь установи», а словнику С. І. Ожегова, секретар – працівник, який відає ділової листуванням, поточними справами окремої юридичної особи чи установи.

Тепер на, як визначається слово «референт» стосовно працівникові управлінського апарату.

Референт (від латинського) - похідне від слова реферат, окреслюється посадова особа, що є доповідачем, консультантом з певних питанням. Референт доповідає керівнику певний матеріал, попередньо його прореферирувавши, тобто вивчивши і коротко виклавши. Отже, якщо секретар керівника лише передає отримані документи, їх систематизуючи і підбираючи необхідні додаткові документи, секретар-референт переглядає періодичні видання та Інтернет, обираючи інформацію, яка може знадобитися керівнику, і викладає ії в реферируваній формі. Референт обов'язанний підбирати матеріали до доповіді чи виступу керівника, продумувати і пропонувати можливий план виступу керівника, складати варіанти текстів документів, повідомлень і доповідей. Звідси значно вищі вимоги до претендентів посаду секретаря-референта.

Безумовно, це фахівець, котрий здобув вищу освіту. Головна мета секретаря-референта − максимально звільнити керівника від підготовчих стадій важливих заходів, окремих видів поточних організаційних питань, звільнити час для творчої діяльності, істотно полегшити його управлінську роботу.

Отже, секретар-референт мусить уміти виконувати всі види робіт: від найпростіших технічних до творчих [10].

Секретар-референт – це високоосвічений, творчо обдарований, високопрофесійний помічник керівника, якому завжди довіряють, на яку можна цілком покластися і під час доручень будь-якої складності. Відповідно до цього визначення секретарь-референт = помічник керівника.

Без