Здійснення цивільних прав

 

1.1 Поняття суб’єктивного цивільного права

1.2 Підстави виникнення цивільних прав

2.1 Загальні засади здійснення цивільних прав

2.2 Способи здійснення цивільних прав

2.3 Межі здійснення цивільних прав в цивільному законодавстві України

3.1 Виконання цивільних обов'язків

3.2 Захист цивільних прав

 

 

Здійснення суб'єктивних цивільних прав ґрунтується на вільній ініціативі уповноважених осіб і забезпечується заходами захисту їх цивільних прав та інтересів. Однак здійсненність формально закріплених законодавством можливостей та ефективність цивільно-правового захисту залежать від багатьох правових, соціально-економічних, культурних і політичних чинників, а також від власних вольових зусиль особи.

Актуальність цієї теми полягає в тому, що створення широкої системи прав людини було б марним без існування ефективних шляхів їх здійснення. Особливо це стосується суб’єктивного цивільного права – найбільш поширеного у суспільному обігу. Цивільне законодавство України закріплює широкий спектр цивільних прав фізичних та юридичних осіб, які володіють ними в повному обсязі від моменту свого народження. Проте здійснення цих прав можливе лише за умови волевиявлення осіб. Для сприяння волевиявленню осіб та встановлення порядку реалізації суб’єктивного права, державою розроблено низку механізмів, спрямованих на реалізацію цієї мети.

Вивчення цих механізмів та інших особливостей здійснення суб’єктивного цивільного права, згідно чинного законодавства, є важливим для формування цілісної та правильної правосвідомості людини. Кожен свідомий громадянин має знати порядок здійснення своїх цивільних прав.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження механізмів здійснення цивільних прав в Україні.

Виходячи з мети роботи необхідно вирішити наступні завдання:

надати характеристику змісту та поняттю суб’єктивного цивільного права;

дослідити загальні засади здійснення цивільних прав згідно чинного законодавства, в тому числі межі здійснення цих прав;

проаналізувати особливості виконання цивільного обов’язку як невід’ємного елементу цивільного права;

дослідити основні способи захисту цивільних прав.

Об’єктом дослідження є правовідносини, які забезпечують реалізацію суб’єктивного цивільного права.

Предметом дослідження є механізм здійснення цивільних прав в Україні.

Методологічна основа дослідження. Під час написання курсової роботи я використовувала низку правових та загальнонаукових методів. Для отримання матеріалу я використовувала методи аналізу нормативно-правової бази та аналізу цивілістичної літератури. Отриману інформацію я опрацювала за допомоги методу синтезу. Для остаточного впорядкування матеріалу, отриманого з джерел та літератури, я використовувала аналітичний метод та метод систематизації.

Аналіз використаних джерел та літератури. Основним джерелом для написання цієї роботи став Цивільний кодекс України, а також Конституція України, оскільки в ній закріплено основні гарантії реалізації прав людини.

Серед літератури я використовувала переважно монографії українських цивілістів, таких як Дзера, Харитонов, Панченко та інші. Також я користувалася монографією Матковської Н. С. «Механізми здійснення цивільних прав».

 

 

 

Реальна можливість здійснення, а також захисту основних прав людини кожною конкретною особою забезпечується насамперед, юридичними механізмами певної держави. Іншими словами, основними гарантіями прав людини має бути національне законодавство та сама держава, на території якої проживає особа.

Юридичний механізм забезпечення прав людини – це система ефективних юридичних засобів реалізації, охорони і захисту її прав.

Він складається з таких елементів:

1) Національне законодавство. Воно є основою механізму забезпечення. Тому особливого значення набуває визначення і закріплення у національному законодавстві основних прав людини відповідно до міжнародних правових актів.

2) Юридичні засоби (процедури) реалізації прав людини. Кожне право людини здійснюється у певному порядку, певній послідовності. Порядок реалізації деяких з таких прав визначається тільки самою людиною. Але реалізація значної більшості прав, визнаних та зафіксованих у законодавстві, потребує встановлення відповідних процедур з боку держави, оскільки без них вона взагалі не може відбутися. Юридична процедура реалізації прав людини – це встановлена в законі і спрямована на здобуття людиною певних особистих, чи соціальних цінностей, послідовність і узгодженість дій уповноважених суб’єктів, а також зміст, обсяг, форми (способи), методи та строки вчинення таких дій.

3) Юридичні засоби захисту людини. Йдеться про засоби, за

допомогою, яких припиняється порушення прав людини, усуваються перешкоди в їх реалізації, відновлюються порушені права. Визначення і закріплення основних прав людини в нашому законодавстві знайшли відображення в Конституції, яка була прийнята у 1996 році [1].

У ст. 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави [1].

Основні права і свободи людини закріплені у другому розділі Конституції, їх можна кваліфікувати на такі види:

1. Особисті (громадянські) права та свободи, які забезпечують відносно вільне та незалежне від суспільства і держави існування особи шляхом встановлення меж втручання у сфері особистого життя людини (статті 25-35).