Портал образовательно-информационных услуг «Студенческая консультация»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Основні поняття та терміни екології. Закони екології

Предмет: 
Тип работы: 
Курсова робота
К-во страниц: 
29
Язык: 
Українська
Оценка: 
Зміст
 
1. Основні поняття та терміни екології. Закони екології
2. Атмосфера: її склад, будова, значення атмосферного повітря
3. Економічна оцінка впливу людини на природу
4. Державна система екологічного моніторингу – СЕМ «Україна». Етапи створення СЕМ Україна та її основні завдання
5. Екологічна ситуація місця проживання
Список використаної літератури
 
1. Основні поняття та терміни екології. Закони екології
 
Екологія – відносно молода наука, ще не так давно нею цікавилося невелике коло спеціалістів. Останніми десятиріччями вона почала швидко розвиватись. Цьому сприяла необхідність вирішення таких важливих проблем сучасності, як раціональне використання природних ресурсів, профілактика забруднення середовища промисловими відходами та транспортом, запобігання знищенню природних угруповань, збереження генофонду рослинного і тваринного світу. Екологія дає уявлення про те, яким чином досягти симбіозу техніки, виробництва і природи.
Для сучасної людини знання основ екології не менш важливе, ніж основ фізики, хімії, математики. Екологізація виробництва – один з провідних напрямів науково-технічного прогресу, покликаної не тільки забезпечити узгоджене функціонування природних і технічних систем, а й значно підвищити ефективність останніх. Таким чином, екологія все більше набуває особливостей прикладної науки.
Екологія має багато визначень. Найчастіше тлумачать її як науку про взаємозв’язок живих організмів та середовища існування. Всередині XIX сторіччя, стало остаточно зрозумілим, що неможливо вивчати живі організми окремо від їхнього середовища існування. Саме поняття «екологія» (“наука про баланс”) у 1866 році ввів видатний німець­кий біолог Ернст Геккель і описав екологію як “науку про відносини організму з навколишнім зовнішнім світом, куди ми в широкому розумінні можемо включити всі умови існування”.
Після Геккеля в поняття екологія вносились різні по змісту визначення, які розширювали предмет цієї галузі знань.
Сьогодні екологія, в широкому значенні, визначається як комплексна інтегральна наука, яка досліджує навколишнє середовище (екосферу планети), його вплив на суспільство та зворотну реакцію природи на діяльність людства.
Екологія – це міждисциплінарна наука, яка базується, крім біологічних основ, на основах географічних, технічних, економічних та соціальних наук
Більшість термінів екології запозичені з інших наук і характеризуються префіксом “еко-” або прикметником “екологічний”. В екології використовується також велика кількість понять природничих наук: фізики (маса, енергія, освітленість, вологість тощо), хімії (елементи, молекули, кислотність води), а також біології, географії, геології та багатьох інших.
Найбільш вживаний в екології термін – “екосистема”. Поділяючись на природні та штучні (антропогенні), екосистеми завжди є цілісною системою компонентів (об’єктів) живих (організми) та неживих (середовище, тіла, речовини). Найбільшою екосистемою є біосфера – зона поширення живих організмів на Землі, але бувають екосистеми зовсім малі – лісок, лужок чи навіть невелика баюра. Екологів особливо цікавлять стійкі і довготривалі екосистеми, адже основне своє завдання вони вбачають у забезпеченні стійкості всієї біосфери, максимальної ефективності й безпечності штучних екосистем (ланів, ставків, водосховищ тощо). Та на шляху до досягнення цієї мети ще багато перешкод і труднощів.
Одним із завдань класичної екології є пошук законів функціонування та розвитку даної галузі. На сьогодні існує цілий ряд подібних законів.
Закон мінімуму. У 1840 році Ю. Лібіх встановив, що врожай зерна часто лімітується не тими поживними речовинами, котрі вимагаються у великих кількостях, а тими, котрих потрібно небагато, однако їх мало в грунті. Він сформулював закон, згідно з яким “Речовиною, що є в мінімумі, регулюється врожай і визначається величина та стійкість його в часі”. Дію цього закону обмежують 2 принципи. Згідно з 1 принципом закон Лібіху застосовується лише за умов стаціонарного стану. Його більш точне формулювання: “При стаціонарному стані лімітуючою буде та речовина, доступні кількості котрої найбільш близькі до необхідного мінімуму. 2 принцип стосується взаємодії факторів: доступність певної речовини може змінити споживання, а при мінімальній наявності поживної речовини організм заміняє одну, дефіцитну речовину, іншою, яка є у надлишку. Якщо кількість та якість екологічних факторів близькі до необхідного організму мінімуму, він виживає, якщо менші за мінімум, організм гине, а екосистема руйнується.
Закон толерантності (закон Шелфорда, 1913 р.). Закон формулюється наступним чином: відсутність або неможливість розвитку екосистеми визначається не лише нестачею, але й надлишком будь-якого з факторів (тепло, світло, вода і т. д.). Таким чином, організми характеризуються як мінімумом, так і максимум. Інакше цей закон може бути виражений наступним чином: лімітуючим фактором процвітання організму може бути як мінімум, так і максимум екологічного впливу, діапазон між якими визначає ступінь витривалості (толерантності) організму до даного фактора. Згідно з цим законом будь-який надлишок речовини чи енергії в екосистемі стає її забруднювачем. Діапазон між 2 величинами складає межі толерантності, у яких організм нормально функціонує і реагує на вплив середовища.
Закон біогенної міграції атомів (закон Вернадського) : міграція хімічних елементів на земній поверхні і у біосфері в цілому здійснюється під переважаючим впливом живої речовини, організмів. Жива речовина або бере участь у біохімічних процесах безпосередньо, або створює відповідне збагачене О2, СО2, Н2, N, фосфором та іншими речовинами середовище. Розуміння всіх хімічних процесів, які відбуваються у геосферах, неможливе без врахування дії біогенних факторів, зокрема – еволюційних.
Закон внутрішньої динаміки рівноваги: речовина, енергія, інформація та динаміка якості окремих природніх систем та їх ієрархії дуже тісно
CAPTCHA на основе изображений