Ефективність експортних операцій (кукурудза 3-го класу)

Розрахунок економічної ефективності проводиться шляхом зіставлення досягнутого економічного результату з витратами ресурсів на отримання цього ефекту.

У зовнішньоекономічній діяльності ефективність проявляється у максимізації прибутку при мінімальних витратах, пов’язаних із здійсненням зовнішньоекономічних операцій.

При експорті підприємство несе наступні витрати:

Під собівартістю товару розуміються витрати на виробництво товару підприємством.

Транспортні витрати містять у собі витрати на транспортування товару, що несе підприємство-експортер.

Організаційні витрати – це витрати підприємства на укладання контракту, мито і збори під час перевезення товару через митний кордон і т. д.

Таким чином, експортні витрати дорівнюють сумі собівартості товару, транспортних витрат і організаційних витрат.

Експортний дохід підприємства від експорту товарів – це валютний виторг, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства.

Розрахунок економічної ефективності експорту будемо проводити у такій послідовності:

Виручка = кількість товару * експортна ціна;

Комерційна собівартість = ціна виробника + митні процедури + витрати на сертифікати + витрати на транспортування, завантаження, перевантаження;

Прибуток = Виручка – Комерційна собівартість;

Податок на прибуток = Прибуток * 0, 25;

Чистий прибуток = Прибуток – Податок на прибуток;

Економічна ефективність = (Чистий прибуток / Комерційна собівартість) * 100%.

 

 

Правила квотування та ліцензування товарів, робіт, послуг оговорені Законом України “Про зовнішню економічну діяльність” від 16 квітня 1991 року. Для захисту внутрішнього ринку на експорт можуть бути встановлені наступні квоти:

Квоти глобальні – квоти, що встановлюються по товару без зазначення конкретних країн, куди товар експортується;

Квоти групові – квоти, що встановлюються по товару з визначенням групи країн, куди товар експортується;

Квота експортна – граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях;

Квоти індивідуальні – квоти, що встановлюються по товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експортуватись.

Ліцензія – документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійнихумов.

Ліцензування – видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування[ 1 ].

Ліцензії видаються в межах наявних квот. Відповідно до статті 16 ЗУ «Про зовнішню економічну діяльність», ліцензії бувають:

- генеральні

- разові (індивідуальні)

- антидемпінгові (індивідуальні)

- компенсаційні (індивідуальна)

- спеціальні (індивідуальні)

- відкриті (індивідуальні)

- експортні (імпортні).

Орган ліцензування – орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності.

Рішення про встановлення режиму ліцензування та квотування експорту приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України. Ліцензії видаються Міністерством економіки України, а також у межах наданих ним повноважень – відповідним республіканським органом Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій на підставі заявок суб'єктів ЗЕД.

Ліцензування здійснюється відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01. 06. 00 №36, який визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Ліцензування і квотування експорту запроваджуються Україною самостійно для захисту внутрішнього ринку.

Стосовно експорту кукрудзи, варто зазначити, що з 2010-2011 рр. вона підлягає квотуванню згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 4 жовтня. Кабінет Міністрів ввів квоту на експорт зерна 2, 7 млн. тонн до 2011 року – квота на експорт пшениці становить 500 тис. тонн, кукурудзи – 2 000 тис. тонн, ячменю – 200 тис. тонн, жита і гречки – по 1 тис. тонн. Це викликало невдоволення громадських організацій АПК [10].

12 листопада комісія з квотами на сільгосппродукцію розподілила квоту на експорт 500 тис. тонн пшениці, 200 тис. тонн ячменю і 1 481, 819 тис. тонн кукурудзи.

6 грудня 2010 року Кабмін продовжив строк квотування до 31 березня і збільшив обсяг квоти на експорт пшениці з 0, 5 до 1 млн. тонн, а кукурудзи – з 2 до 3 млн. тонн.

30 березня Кабінет Міністрів продовжив квотування експорту зернових до 1 липня і збільшив квоти на кукурудзу на 2 млн. тонн [13].

 

 

В залежності від функцій, що виконуються, зовнішньоторговельні документи можна поділити на наступні групи:

Групи зовнішньоторговельних документів: товарні і розрахункові; по платіжно-банківських операціях; страхові; транспортні і відвантажувальні; транспортно-експедиторські; митні.

Документи, які слідують з вантажем від пункту відправлення до пункту призначення, називають товаросупроводжувальними. До них відносяться документи, які входять до комерційних, транспортних і митних груп. Документи, які складаються в зв'язку з відвантаженням товару (як правило вони перераховані в