Державне регулювання грошового ринку в Україні

 

 

2) Завдяки грошовому ринку формується величина відсотку як ринкової ціни грошей. Це найважливіший економічний показник, що визначає динаміку зростання відтворювального процесу.

3) Механізм грошового ринку здійснює перерозподіл грошових ресурсів у найефективніші галузі і сектори економіки та забезпечує збалансування грошових потоків індивідуальних суб’єктів економічного життя та грошового обороту в цілому.

4) На макроекономічному рівні грошовий ринок обслуговує оборот усього суспільного капіталу і діє як провідний складовий структурний елемент грошового обороту у формі організації та руху суспільного капіталу країни.

5) Взаємодія вартості та ціни грошей на ринку формується на основі методологічних засад теорії маржиналізму. Тобто вартість грошей визначається не сукупністю затрат суспільно-необхідної праці та затрат основних факторів виробництва, а ступенем корисності грошей та їх кількісного пропонування.

 

 

В Україні поступово формуються правові норми грошового ринку. Слід зрозуміти основні положення того, що економічні відносини, які складаються на грошовому ринку, повинні регулюватися законодавчо. Закони, що регулюють ринок і встановлюють над ним контроль, створюються поступово, по мірі розвитку ринкових відносин в цілому і фінансових відносин зокрема. Знайомство з розвитком законодавства у країнах з ринковою економікою, по-перше, дозволяє надати критичну оцінку законодавству України з грошового ринку; по-друге, допоможе зрозуміти, яким чином і в якому напрямі необхідно вдосконалювати вітчизняне законодавство з урахуванням специфіки економічного і соціального розвитку України.

Правові основи організації грошового обігу в Україні закладено в Конституції України та в законах України «Про Національний банк України», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Регулювання грошового обігу є важливим напрямом діяльності держави у сфері фінансів.

Головними завданнями правового регулювання грошового обігу в Україні є:

забезпечення чіткого розмежування повноважень і відповідальності у сфері грошового обігу між органами держави;

забезпечення оперативності регулювання і контролю грошового обігу в країні;

підтримання необхідного темпу зростання грошової маси в обігу і правильного співвідношення між готівковим і безготівковим обігом з метою ефективного функціонування економіки країни.

Важливу роль в організації грошового обігу відіграють норми Конституції України. У ст. 92 Конституції України передбачено, що засади створення і функціонування грошового ринку, статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України встановлено виключно законами України.

У ст. 100 Конституції України визначено, що основні засади грошово-кредитної політики та здійснення контролю за її проведенням покладено на Раду НБУ.

У Конституції України також закріплено, що офіційною грошовою одиницею України є гривня, а основною функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України (ст. 99).

У створенні грошової системи в Україні чільну роль відіграв Указ Президента України від 25 серпня 1996 р. № 762/96 «Про грошову реформу в Україні», яким було введено в обіг національну грошову одиницю – гривню1, що забезпечила економіку національною валютою. Зазначений Указ передбачав введення в обіг банкнот вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 грн, пізніше було випущено в обіг 200 і 500 грн.

Для проведеної грошової реформи був характерний ряд моментів:

курс обміну становив 100 000 крб. за одну гривню (тобто 1, 76 грн за долар США) ;

на обмін банкнот було встановлено межу 100 млн грн; обмін банківських депозитів проводився без обмежень;

із першого дня обміну грошей ціни на всі товари та послуги заморожувалися строком на один місяць;

із дня уведення гривню можна було обмінювати на будь-яку іноземну валюту, а карбованець з того самого дня втрачав таку можливість;

обмінні пункти обмежилися чотирма державними банками та певними спеціально уповноваженими пунктами обміну валют.

Отже, проведення безконфіскаційної грошової реформи мало стати суто технічним процесом – простою заміною одних банкнот на інші та сприяти стабільності валютного курсу шляхом проведення послідовної монетарної та податково-бюджетної політики. Конкретний механізм реалізації грошово-кредитної політики передбачено в розділах IV і V Закону України «Про Національний банк України». У ст. 25 цього Закону визначено, що основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обігу грошової маси через:

визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків;

процентну політику;

рефінансування комерційних банків;

управління золотовалютними резервами;

операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов'язаннями, на відкритому ринку;

регулювання імпорту та експорту капіталу;

емісію власних боргових зобов'язань та операції з ними.

Фінансова діяльність домогосподарств (населення) регулюється Конституцією України (ст. 42, 43, 67) та спеціальними законами. Наприклад, у ст. 43 Основного Закону зазначено, що кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку добровільно погоджується; у ст. 67 наголошується, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом, та щороку подавати в органи податкової служби за місцем проживання (реєстрації) декларації про свій матеріальний стан і доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Особлива роль у здійсненні грошової політики держави покладено на НБУ, який відповідно до ст. 33 Закону