Використання лабораторних робіт на уроках історії

Актуальність теми. Ідентичність підходів, наявність цілої низки історичних тем і проблем, однаково трактованих у різних країнах Європи, нинішні активні інтеграційні процеси на континенті зумовили появу ідеї єдиної європейської концепції історичної освіти. На думку заступника голови Ради Європи з гуманітарних питань М.Стобарта, основна мета історичного навчання в Європі має полягати в тому, щоб допомогти учневі усвідомити взаємозв'язки політичних, соціальних і економічних проблем, сприймати ці проблеми в контексті, цінувати культурну розмаїтість світу, формувати толерантність.

Особливе місце в загальноєвропейському підході до вивчення історії належить розвиткові в учнів найважливіших умінь і навичок, а саме:

• аналізувати різноманітні свідчення, джерела, зважаючи на їхні особливості, і здобувати з них інформацію;
• точно формулювати доречні запитання і відповідати на них, робити коректні виважені висновки;
• ясно висловлювати свої думки в усній і письмовій формі;
• оцінювати чужі погляди, виявляти розбіжності в різних судженнях і позиціях;
• помічати помилки і прояви упередження в судженнях і не піддаватися впливу тенденційної інформації.

Узагальнюючи, можна сформулювати основні вимоги сучасного суспільства до вивчення історії за допомогою кількох понять: активність, особисте ставлення, толерантність, історичний аналіз.

Саме навчанню і глибокому розумінню перелічених моментів і сприяє лабораторно-практичний метод вивчення історії у школі.

Актуальність теми роботи полягає у тому, що на сучасному етапі розвитку загальної середньої освіти навіть у шкільних програмах           відсутні години для застосування лабораторно-практичного методу    навчання, що призводить до поширення малоефективних методів навчання, таких як сухі лекційні курси або робота зі стандартним зошитом завдань. Крім того, застосування лабораторно-практичних завдань на уроках історії дає змогу розширити загальний світогляд учнів, сформувати навички аналітичного і синтетичного мислення, навчитися оцінювати окремі події в загальноісторичному контексті.

Об’єкт дослідження - процес вивчення історичного матеріалу у шкільному курсі історії.

Предмет дослідження –лабораторно-практичний метод як спосіб активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках історії.

Мета бакалаврської роботи - розкрити ефективність використання лабораторно-практичного методу викладання історії в сучасній школі.

Згідно мети, об’єкту і предмету визначено наступні завдання дослідження:

• провести аналіз використання лабораторно-практичного методу викладання історії у радянській школі та на європейських теренах;
• вивчити теоретичні засади використання лабораторно-практичного методу на уроках історії;
• виявити і проаналізувати особливості організації лабораторно-практичних занять з історії України в сучасній школі;
• оцінити ефективність застосування лабораторно-практичного методу при вивченні історії.

Джерельною базою роботи стали праці таких вчених-педагогів, як К.О.Баханов (“Проблема мети і завдання шкільної історичної освіти в сучасній дидактичній літературі”), В. Чумак (“Розвиток історичного мислення у процесі вивчення вітчизняної історії”), Л. Уланова (“Рівні навченості учнів з історії та критерії їх оцінювання”), С. Терно, В. Сотніченка та ін.

Зокрема, питання формування в учнів історичних понять на основі самостійної роботи на уроках історії розглядаються в роботі С. Терно “Технологія формування наукових понять в учнів 9-х класів на уроках історії”, де визначено незамінність застосування педагогом способів активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі самостійно оволодіння поняттєвим апаратом шляхом роботи з документальними матеріалами.

Методичні проблеми впровадження лабораторних робіт у шкільний курс історії розглядаються у роботах В. П. Черевецького (“Методика викладання історії України в середніх і старших класах”) та О. Осмоловського (“Проблемність викладання: рівні завдань та технології їх застосування”), основний зміст яких присвячено ефективності застосування самостійної роботи учнів на уроках історії. Окремо звернуто увагу на роль педагога у організації і підвищенні ефективності самостійної роботи учнів.

Цікавою є робота Б. Копцюха “Використання матеріалів кабінету історії і правознавства у навчально-виховній роботі”, у якій автор звертає увагу на особливості методики застосування наочного приладдя (картографічного матеріалу, блок-схем тощо) у процесі вивчення історії України і формування в учнів почуття патріотизму.

Проблемі адекватного оцінювання отриманих знань учнів у процесі вивчення історії присвячені праці Г. Єгорова, Б. Мельниченко, Н. Василенко, а також Л. Уланової. Основна увага у цих працях звернута на необхідність уникнення негативних оцінок самостійної роботи учнів, особливоту випадку організації групових форм опрацювання матеріалів, а також шляхів покращення засвоюваності учнями історичних термінів і понять.

Окремо слід відзначити працю О. Охредька “Ігровий компонент на уроках історії”, яка присвячена організації лабораторно-практичних робіт на уроках історії у вигляді гри-змагання, що дає змогу підвищити пізнавальну активність учнів, сформувати у них позитивне відношення до уроків історії і педагога зокрема.

Структура роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел.