Педагогічне керівництво процесом формування дитячого колективу

Актуальність теми дослідження. Процес виховання забезпечує самоактуалізацію та самореалізацію особистості молодшого школяра, зумовлює його інтелектуальний та психічний розвиток, засвоєння соціального досвіду. Одним із визначальних чинників формування сутності особистості є колектив учнів як середовище взаємодії, впливу, як явище суспільного життя та педагогічне явище.

У педагогічних працях класиків психології та педагогіки детально розроблено теорію розвитку та формування дитячого колективу. На сучасному етапі колектив розглядається в гармонії з особистістю учня, тому зрозумілим є існування протиріч між потенційними можливостями молодших школярів у  розвитку колективізму та станом педагогічної практики, вихованням традиційними методами та компетентнісним і особистісно зорієнтованим підходами.

Виховне значення колективу, його впливу на особистість учня досить суттєве. Оскільки кожен учень щодня перебуває в класі, то й клас (свідомо чи несвідомо) впливає на нього. Колектив - не застигла структура, він постійно розвивається, проходячи певні стадії. Стадійність розвитку колективу є вираженням внутрішньої діалектики його становлення, в основі якої — рівень взаємовідносин між вихователем і вихованцями, між членами колективу.

Колектив спрямований на об’єднання учнів з метою виконання певних завдань, створення оптимальних умов для розвитку та виховання особистості, формування морально-ціннісних стимулів діяльності та якостей особистості.

Педагог інструктує, консультує, надає методичну допомогу щодо прийомів самовиховання (самоаналізу, самонавіювання, самонаказу, самовідмови від негативного), поступово привчаючи до нього весь колектив. Допомагає учням визначити потрібні для самовдосконалення якості, скласти індивідуальні плани самопізнання, саморозвитку. Беручи до уваги вимоги колективу до кожного його учасника, досягнутий рівень розвитку колективу, вікові та індивідуальні особливості дітей, педагог коригує самовиховання, створює загальну мажорну атмосферу.

Педагогічні основи організації і виховання дитячого колективу та взаємодії колективу й особистості розробляли такі педагоги, як М.Й. Боришевський [2],     С. Г. Карпенчук [7], Г.С. Костюк [10], М.Ю. Красовицький [12], А.С. Мака-ренко [13], І.М. Міщук [18], С. М. Дмитрієва [20], О. Чеснокова [26], О.Г. Яро-шенко [27] та ін.

Однак аналіз роботи шкіл, вислови і дані науковців свідчать про те, що не всі педагоги приділяють достатню увагу формуванню позитивних взаємин дітей у процесі їх повсякденного спілкування, часто пускають їх на самоплив, а тоді в учнівському колективі колективі виникають стосунки, які не лише галь¬мують розвиток у молодших школярів доброзичливого ставлення до своїх товаришів, а навіть породжують відверто непри¬язні прояви щодо однолітків - черствість, байдужість, приниження гідності іншого тощо.

Висвітлення питань, які розкривають шляхи формуван¬ня позитивних взаємовідносин дітей, має важливе значення для педагогічної практики, зокрема поліпшення виховного процесу в загальноосвітньому закладі.

Об’єкт дослідження - учнівський колектив загалньоосвітньої школи.

Предмет дослідження – особливості впливу педагога на процес формування і розвитку учнівського колективу.

Мета роботи - вивчення особливостей колективних взаємин молодших школярів, емпіричний аналіз їх перебігу та ролі у ньому вчителя, формулювання пропозицій щодо покращення.

Відповідно до об’єкта, предмета і мети роботи сформульовано наступні завдання:

• проаналізувати поняття, види, функції та особливості розвитку учнівських колективів;
• з’ясувати роль педагога у процесі формування дитячого колективу;
• емпірично дослідити особливості формування класного колективу учнів молодшого шкільного віку;
• розробити рекомендації щодо покращення взаємодії педагога й учнів у процесі формування учнівського колективу.

Методологія дослідження. Поставлені завдання вирішувалися за допомогою наступних методів: соціометрична методика, спостереження, бесіди, анкетні методики «Закінчи речення», «Самооцінка стану сформованості колективу», «Переважаюча думка про дружбу та прийнятність в класі».

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Загальний обсяг роботи складає 45 аркушів.