Соціально-педагогічні передумови виховання дружби у дітей старшого дошкільного віку

Актуальність теми дослідження. Значні зміни, які відбуваються у житті сучасного суспільства, пов’язані з багатьма труднощами не лише в економічній, політичній, соціальній сферах, а й в сфері виховання підростаючого покоління. Серед багатьох факторів, що визначають формування особистості дитини дошкільного віку, чільне місце посідають взаємини з іншими людьми. А одна з найбільш емоційно насичених, довірливих і плідних форм таких взаємин – це взаємини між однолітками.

Основним фактором соціалізації дітей старшого дошкільного віку є дитяче співтовариство, або товариство однолітків, фундаментом якого є спілкування між дітьми, особливі міжособистісні взаємини та специфічні види діяльності. У взаємодії з однолітками дитина приходить до певного знання про себе й нав-колишній світ, що у результаті породжує потребу в ціннісному ставленні до себе, до інших, до навколишнього середовища. Ці та інші положення є базовими у Законі України «Про дошкільну освіту», Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді в Україні, Базової програми «Я у Світі» та ін.

Таким чином, для повноцінного розвитку дитині потрібен реальний освітній простір – розвивальне середовище, яке має задовольняти її прагнення рухатися, грати, досліджувати довкілля, активно проявляти себе, спілкуватися й взаємодіяти з однолітками. Групова гра, а потім й інші види спільної діяльності, виробляють у дитини необхідні навички соціальної взаємодії, уміння підкорюватися колективній дисципліні й водночас відстоювати власні права, співвідносити особисті інтереси із суспільними. Все це посилює актуальність дослідження як теоретичних, так і практичних аспектів досліджуваної проблеми.

Відтоді, коли дитина потрапляє в групу однолітків, її індивідуаль-ний розвиток вже не можна розглядати і вивчати поза взаєминами з іншими членами дитячої групи. Саме на основі досвіду дружнього спілкування з іншими дітьми формуються моральні якості підростаючої особистості, які визначають її ставлення до людей.

Позитивне емоційне ставлення дітей дошкільного віку один до одного обумовлюється характером їх спільної діяльності, яка є підґрунтям співробітництва. Виконання завдань, поставлених перед дітьми в процесі діяльності, потребує від них узгодження дій, об’єднання зусиль, турботи про партнера, про якість не лише своєї частини роботи, а й про спільний результат і своєчасне його досягнення. Це сприяє виникненню у дітей співпереживання, співчуття, дружби, почуття взаємної відповідальності.

Стан дослідження проблеми. У науковій літературі дана проблема представлена у філософському, психологічному, педагогічному аспектах. Праці А.М. Гончаренко [3, 4], О. Кононко [7, 9], С. Лазаревич [13], Т. І. Поніманська [19] та інших науковців доводять, що ціннісне ставлення дитини до себе і оточуючих та її суспільна поведінка формуються на основі емпатії, гуманних почуттів, позитивного сприйняття навколишнього світу.

Науковці Т. Д. Кричковська [12], Г. О. Люблінська [14], Є. О. Смірнова [23],  та інші засвідчують, що вже у дошкільному віці відносини дітей дуже складні, різнопланові і складають цілу систему за своєю внутрішньою структурою і динамікою розвитку. 

Ряд вчених вивчали прояви дружби між однолітками, їх вибіркового ставлення один до одного на різних етапах дошкільного дитинства (М.В. Гончарова-Горянська [5], В. Г. Нечаєва [16], А.В. Пасічніченко [18] та ін).

Мета роботи – висвітлення теоретичних та методичних аспектів виховання дружніх взаємин у дітей старшого дошкільного віку.

Об’єкт дослідження – взаємостосунки у групі дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження – соціально-педагогічні умови і фактори формування дружніх взаємин дошкільників старшої групи.

Відповідно до мети, об’єкта та предмета роботи сформулюємо завдання дослідження:

• проаналізувати проблему виховання дружніх взаємин у дошкільній педагогіці;
• охарактеризувати формування дружніх взаємин у дитячому колективі;
• емпірично дослідити передумови формування дружніх взаємин у старшій групі дитсадка.

Методи дослідження. Відповідно до поставлених завдань було застосовано наступні методи дослідження: теоретичні (аналіз нормативно-правових, програмно-методичних, психологічних та педагогічних джерел, узагальнення, методичні розробки) та практичні (педагогічний експеримент, бесіда та спостереження, математична обробка експериментальних даних).

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі ДНЗ №31 м. Рівне. У дослідну вибірку було включено 17 дітей старшої групи.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох поширених розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи склав 39 сторінок.