Озонотерапія та її вплив на серцево-судинну систему

клас А - пожежі твердих речовин, в основному органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір);

клас В - пожежі горючих рідин або плавких твердих речовин;

клас С - пожежі газів;

клас D - пожежі металів та їх сплавів;

клас Е - пожежі, пов'язані з горінням електроустановок.

Вибір типу вогнегасника (пересувний чи ручного) обумовлений розмірами можливих осередків пожежі. При їх значних розмірах необхідно використовувати пересувні вогнегасники. Вибираючи вогнегасник з відповідним температурним межею використання, необхідно враховувати кліматичні умови експлуатації будівель і споруд. Якщо можливі комбіновані осередки пожежі, то перевагу при виборі вогнегасника віддається більш універсальному по області застосування. Для граничної площі приміщень різних категорій (максимальної площі, що захищається одним або групою вогнегасників) необхідно передбачати число вогнегасників одного з типів, вказане в таблиці 1перед знаком «+ +» або «+». У громадських будинках та спорудах на кожному поверсі повинна розміщуватись не менше двох ручних вогнегасників. Вогнегасники, відправлені з підприємства на перезарядження, повинні замінюватися відповідною кількістю заряджених вогнегасників. При захисті приміщень ЕОМ, телефонних станцій, музеїв, архівів і слід враховувати специфіку взаємодії вогнегасних речовин з захищеними обладнанням, виробами, матеріалами тощо Дані приміщення слід обладнати хладонового і вуглекислотними вогнегасниками з урахуванням гранично допустимої концентрації вогнегасної речовини.

Вогнегасники порошкові закачані. Заряджені вогнегасною порошком («Пірант», «П-2АПМ») і заповнені інертним газом (повітря, азот, вуглекислий газ) з тиском 16 атм. Призначені для гасіння пожеж класу А, В, С або НД, залежно від типу застосовуваного порошку, а також електроустановок, що знаходяться під напругою до 1000 В. Забезпечені запірними пристроями, що забезпечують вільне відкривання і закривання рухом руки. Манометр, встановлений на голівці вогнегасника, показує ступінь працездатності вогнегасника (тиск інертного газу). Експлуатуються при температурі від - 40 ºС до 50 ºС.

Вогнегасники порошкові з внутрішнім джерелом тиску. Призначені для захисту окремих пожежонебезпечних ділянок або всієї площі (обсягу) об'єктів народного господарства, житла, транспортних засобів в якості первинного засобу пожежогасіння. Вогнегасною речовиною є порошкові склади («Пірант», «П-2АПМ»), які витісняються під надлишковим тиском додаткового робочого газу (що зберігається в допоміжному балоні).

Вогнегасники вуглекислотні. Застосовуються для гасіння пожеж, загорянь різних речовин і матеріалів, за винятком речовин, які можуть горіти без доступу повітря, а також для гасіння електроустановок, що знаходяться під напругою не вище 1000 В. Відмінною особливістю вогнегасника є щадне вплив на об'єкти пожежогасіння. В якості вогнегасної кошти використовується двоокис вуглецю (вуглекислота), яка знаходиться в рідкій фазі, а її струмінь, що випливає з насадка у вигляді дифузора, складається з холодного газу і снігу. Температура зберігання і експлуатації від – 40 ºС до +50 ºС.

Стисло розглянемо рівень витрат в сучасних закладах медицини (див. табл. 4.1)

Таблиця 4.1.

Перелік витрат підприємства на охорону праці

Основні вимоги з пожежної безпеки. Електричні мережі та електрообладнання, що використовуються в озонаторах на сучасних закладах медицини, повинні відповідати вимогам чинних «Правил улаштування електроустановок» (ПУЕ), «Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів» (ПТЕ), «Правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів» (ПТБ). На промислових об'єктах велике значення має правильний вибір електрообладнання. З цією метою визначення класу вибухо- і пожежонебезпеки приміщень і зовнішніх установок озонаторів повинно проводитися технологами разом з енергетиками проектує або експлуатуючої організації. Біля входу у виробниче приміщення повинен бути напис із зазначенням його класу за вибуховою або пожежної небезпеки. При гасінні пожежі в приміщенні з електроустановками (озонаторами), що перебувають під високою напругою, РТП зобов'язаний незалежно від розміру пожежі і числа працюючих підрозділів створити оперативний штаб пожежогасіння, до якого мають увійти відповідальні працівники адміністрації об'єкта і черговий інженерно-технічного персоналу (всі прийняті рішення узгоджуються з ними). Особовому складу, забороняється самовільно проводити якісь самостійні дії по знеструмленню електроліній, електроустановок та щодо застосування засобів пожежогасіння до отримання письмового дозволу на гасіння пожежі. Під час ліквідації пожежі в приміщенні з наявністю великої кількості кабелів і проводів у гумовій і пластмасовій ізоляції працівник зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо попередження можливого отруєння газами, які виділяються в процесі горіння. Особовий склад повинен працювати в ЗІЗОД. РТП зобов'язаний не допускати скупчення в приміщеннях з електроустановками зайвої кількості особового складу.

При ліквідації аварій та гасіння пожеж в закладах медицини можуть мати місце випадки травматизму особового складу спеціалізованих підрозділів та обслуговуючого персоналу цехів і установок: отруєння і задухи, опіки, теплові та хімічні, механічні травми, ураження електричним струмом. Подряпини, рани на шкірі посилюють небезпеку хімічного ураження людини. Працівники цеху, установки, складу повинні знати свої обов'язки при виникненні пожежі, аварії, вміти користуватися засобами першої медичної допомоги, засобами пожежогасіння, наявними в цеху, а також приладами захисту органів дихання. Відповідальними за дотримання правил техніки безпеки є:

а) при ліквідації аварій - керівник робіт з ліквідації аварій;

б) при гасінні пожежі - керівник гасіння пожежі та