Культурна спадщина Галицько – Волинської держави

У Перемишлi, Галичi, Звенигородi було започатковано будiвництво церков з бiлого каменю. Єдиною пам’яткою архітектури, що збереглася до наших днів є церква Св. Пантелеймона.

Особливо красивою була церква Івана у Холмi.  Галицько-Волинський лiтопис зазначає: «Звів також Данило церкву святого Іоанна Златоустого, красну i гожу. І споруда її була така: склепiнь чотири; з кожного кута – склепіння, i стояли вони чотирьох головах людських, вирiзьблених одним умiльцем; троє вiкон були пришкрашенi склом римським; при входi в олтар стояли два стовпи цiлого каменю i на них склепiння; а вгорi прикрашений був зорями золотими на лазурi; внутрiшнiй же помiст її був вилитий з мiдi i чистого золота, так що блищав вiн, як дзеркало. Дверей же її двоє були прикрашенi каменем тесаним – галицьким бiлим i зеленим холмським; рiзьбленi одним умiлъцем Авдiєм горорiзьби їх були всяких барв i золотi; попереду ж їх на захiдних дверях був зроблений Спас, а на пiвнiчнкх – Св. Iоанн Злотоустий, так що всi хто дивився на них, дивувалися. Прикрасами Данило камiнням дорогим, бiсером i золотом також ікони, які він приніс iз Києва, i образ Спаса i Пресвятоi Богородицi, що їх йому сестра Федора дала з київського монастиря святого Федора; принiс він також iкону Стрiтення з города Вручого од отця його Мстислава Мстиславича. Диву подiбні були образи сi, що погорiли в церквi Іоанна; один архангел Михаїл зостався з чудовям тих iкон. І дзвони Данило принiс iз Києва, а iнші тут вилив. Усе це вогонь спалив».

Отже, церква Івана у Холмі була збудована за часів Данила Галицького. Вона мала один купол, який всередині був розписаний «золотими зорями на лазурі», а внутрішній поміст церкви було вилито з міді та чистого золота. Вікна прикрашали вітражі. Церква була оздоблена різьбленим каменем білого та зеленого кольору. Прикрашав цю церкву скульптор Авдій..

За Ярослава Осмомисла в Галичі були збудовані білокам’яні Успенський собор, князівський палац та інші будівлі. Єдиною пам’яткою архітектури, що збереглася до наших днів є церква Св. Пантелеймона.

3-ий учень. Цікавою особливістю, характерною тільки для Галичини, був прийом облицювання внутрішніх стін палаців і багатих будинків керамічними плитками із зображеннями птахів, рослин, воїнів або геометричним орнаментом.

Наприкінці13 ст. на Волині засновується ряд замків і церков, які, на відміну від попередніх, будуються не з давньоруської цегли, а з брущатої, що стає основним матеріалом на Волині. Того часу з волинської брущатої цегли зводиться багато кам’яних веж. Їх будівництво було пов’язане зі змінами у військовій техніці – поширюються самостріли – арбалети, які потребували високих точок для ведення обстрілу.

За князювання Любарта у Луцьку був споруджений на основі старих мурів новий замок. Це одна з найбільших оборонних споруд україни 14 ст., яка дуже добре збереглася. Вона захищала волинян від нападів кочовиків з півдня та західних сусідів. Замок складався з двох частин. До нашого часу зберігся верхній замок, що був свого часу резиденцією князя. Досі здіймається він над містом грізними зубчастими вежами. Особливо привертає увагу своєю величчю вежа заввишки 27 метрів. За часів Любарта Луцьк перетворився на велике, добре укріплене місто, побудоване за всіма вимогами тогочасної військової справи, а Волинське князівство – в останній відгомін колишньої слави і величі Галицька – Волинської держави.

4 – ий учень. Архітектор Ярослав Пастернак, який вивчав і досліджував галицьку архітектуру, характеризував її як таку шо «полягала у видатній сполуці східного, візантійського, і західного, романського, стилю в одну гармонійну цілісність; тому – то галицькі церкви не були ані виключно романські, ані суто візантійські: візантійськими вони були в плані, але мали на своїх стінах, виконаних у романському стилі, різьблення й інші археологічні фрагменти».

 

Живопис Галицько – Волинської держави – Перегляд відео

 

Учитель. Тісно з архітектурою був пов’язаний розвиток живопису. Живопис – це вид образотворчого мистецтва, засобом вираження якого є малюнок. Колiр дає можливість передати рiзнобарв’я навколишнього свiту.

Під впливом Києва в галицько – волинських землях розвивалось іконописання.

Теплий колорит, тонка гармонія барв, їхні тональні переходи, наближення ликів святих до рис місцевого населення – такі головні ознаки, властиві для давньоруської школи іконопису.

Про галицьку школу іконопису розповість нам група «Художників».

1-ий учень. Галицька школа іконопису розвивалася під впливом київської та її майстрів Алімпія, Григорія та їхніх учнів. Про високе покликання й надзвичайний талант Алімпія, який за лічені години міг намалювати й позолотити ікону, складали легенди4 люди вважали, що Алімпієві допомагали ангели.

Галицьку школу іконопису представляє ікона Св. Юрія Змієборця на чорному коні. Вона походить із с. Станиля поблизу м. Дрогобича, а зберігається у Львівському державному музеї українського мистецтва. У цій іконі немає нічого зайвого. Ритм ліній і чітко обмежених кольорових плям підпорядкований єдиному художньому задумові: створити образ безстрашного воїна, вірного обов’язкові. На сіро – жовтому фоні виділяються темний силует коня з вершником і червоний плащ воїна. поєднання динамізму і гармонійної врвноваженості окремих елементів композиції свідчить про майстерність художника.

2-ий учень. У Національному художньому музеї зберігається ікона богоматері – Одигітрії кінця 13 ст – поч. 14 ст. з Покровської церкви м. Луцька. Її відносять до волинської школи іконопису, що, узявши за основу візантійські зразки, створила власний неповторний стиль. Зображення Діви Марії з її сином Ісусом було найпопулярнішим сюжетом. На іконі Волинської Божої Матері зображена спокійна фігура Діви Марії з дитиною на руці. Її молоде обличчя з великими, спокійними та водночас мудрити очима надихає на впевненість, ніби підтримуючи в розв’язанні життєвих проблем, У самій поставі, нахилі голови, положенні рук простежуються особлива пластика, нехарактерна для візантійського стилю.

Науковці й досі гадають, чому автор ікони написав Ісуса із суворим виразом обличчя дорослої людини. Вважають, що художникові хотілося зобразити не безсилу дитину, а сильну Боголюдину, що постраждала за людські гріхи.

3- ий учень. Великого значення в зображеннях на іконах надавалося кольорам. Так, золотистий і жовтий символізували небесне царство, білий – перетворення небесного на землі, блакитний – небо, зелений – усе земне, різні відтінки червоного – царське, божественне походження й виявлення ласки божої.

4 -ий учень. Ікони 14 ст. дещо відрізняються від попередніх.

У них з’являється вміння поєднувати контрастні барви, емоційно насичувати образ – символ. Ці риси в майбутньому стали національною особливістю українського образотворчого мистецтва. У багатьох сучасних творах можна побачити використання мотивів середньовіччя, національні традиції.

Перегляд відеозапису про професійну школу іконопису у м. Хмельницькому.

Як ви думаєте, чи всі можуть писати ікони?

Що відчувають ті художники, які їх пишуть?

А хто б із вас хотів малювати ікони?

Учитель. Дякую всім групам за плідну роботу і цікаві виступи. З ваших виступів, ми ще раз переконалися, що «Культурна спадщина Галицько- Волинської держави» багата, самобутня, має особливі місцеві особливості, оригінальна і унікальна.

А тепер повернемося до нашого проблемного питання: « В чому, на вашу думку, полягає значення культури Галицько- Волинської держави для України?»

Відповіді учнів:

Галицько- Волинська держава була прямою спадкоємицею Київської Русі;

Розташована на українських землях, вона стала власне першою моноетнічною, тобто населеною переважно представниками однієї нації, українською державою;

Оригінальне поєднання спадщини Київської Русі і нових рис, зумовлених зв’язками з Візантією, Західною і Центральною Європою, країнами Сходу.

За рівнем культурного розвитку Галицько – Волинська держава нічим не поступалася іншим державам, а часом ставала батьківщиною нових творчих здобутків;

Унікальна школа іконопису, своєрідна архітектура увійшли в скарбницю духовної культури людства;

Започатковані в Києві, Чернігові та Переяславі, на Волині й Галичині давньоукраїнська культура, мова, господарські зв’язки між різними частинами українських земель становили ту матеріальну і духовну основу, на якій постала згодом Українська козацька держава.

Рефлексія

Учитель.

Чи здійснилися ваші очікування від сьогоднішнього уроку?

Що нового ви взяли для себе з уроку?

Чи досягли поставленої мети?

Яких нових умінь і навичок ви набули?