Договір чартеру (фрахтування) як особливий вид транспортних договорів (елементи зобов’язань)

 

1.1 Поняття договору, правове регулювання відносин фрахтування, форма та порядок укладання

1.2 Зміст договору

2.1 Права та обов'язки сторін повітряного чартеру

2.2 Права та обов'язки сторін морського чартеру

 

Актуальність теми дослідження. Економіку будь-якої держави важко уявити без транспортних послуг. При цьому важливим є перевезення вантажів, багажу та пасажирів.

З розвитком науково-технічних досягнень зростає роль як повітряних так і морських перевезень, які дозволяють у максимально зручний та швидкий спосіб здійснити внутрішні та міжнародні перевезення.

Особливу роль серед авіаційних та морських перевезень відіграють чартерні перевезення, тобто перевезення, що здійснюються за договором повітряного та морського чартеру (фрахтування). Популярність чартерних перевезень пояснюється кількома факторами, зокрема, розвитком туризму і появою користувачів таким транспортом, для яких важливою є вартість, якість, комфорт перевезення, також повітряні перевезення на сьогодні дозволяють здійснити перевезення, які неможливо запланувати і здійснити регулярними рейсами.

Популярність чартерних перевезень зумовлює інтерес до дослідження юридичних аспектів їх здійснення, перш за все це стосується договору, на підставі якого виконується чартерне перевезення – договору фрахтувння (чартеру).

Слід зазначити, що на сьогодні в Україні відсутні монографічні чи інші дослідження, присвячені даному правовому інституту, хоча перевезення кожним із зазначених видів транспорту має свою специфіку. Вона проявляється у загальнообов’язкових правилах для даного виду перевезення, про які не повинні забувати ні перевізники, ні їх клієнти. Недотримання цих правил може обернутися додатковими проблемами і непередбаченими витратами для обох сторін договору.

Аналіз зарубіжних джерел дозволяє зробити висновок, що у світі існують декілька досліджень, присвячених різним аспектам чартерних перевезень. Безперечно, зазначені праці мають велику наукову цінність для пізнання договору чартеру повітряних та морських суден. Проте, у них або взагалі не приділяється, або приділяється дуже мала увага дослідженню чартеру (фрахтуванню) як договору, визначенню права, яке застосовується до регулювання даних договорів, питань відповідальності при виконанні вищевкзаних перевезень.

Недостатність саме сучасних наукових розробок із зазначеної проблематики, відсутність теоретичних узагальнень та практичних рекомендацій, належного правового регулювання відносин, що виникають з договору повітряного та морського чартеру (фрахтування), на національному рівні та неправильне застосування норм міжнародного права в Україні, є гальмівними чинниками як для внутрішніх так і для міжнародних перевезень.

Цими факторами обумовлена актуальність дослідження договору повітряного та морського чартеру.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення прогалин і суперечностей діючого законодавства України при регулюванні договору фрахтування (чартеру) та визначення способів їх усунення. На основі проведеного аналізу сформувати конкретні правила щодо укладення, зміни, розірвання даного договору.

Для досягнення цієї мети необхідним є вирішення наступних завдань:

- проаналізувати поняття та виявити правову природу договору фрахтування (чартеру) ;

- дослідити джерела регулювання договору;

- проаналізувати права та обов'язки сторін договору фрахтування (чартеру) ;

- дослідити особливості відповідальності при виконанні повітряних та морських чартерних перевезень.

Об’єкт і предмет дослідження. Предметом даного дослідження є відносини, що виникають з договору повітряного та морського чартеру (фрахтування).

Предметом дослідження є регулювання відносин, що виникають з договору повітряного та морського чартеру.

 

 

 

Особливим різновидом договорів перевезення є договір чартеру, або як його ще називають фрахтування, цертепартія.

Договір чартеру є одним із найстаріших договорів, що застосовувалися у сфері перевезень. Цей договір зародився як інститут морського права, якому ще за часів середньовіччя був відомий договір під назвою «цертепартія» (франц. char-te-partie, charte – хартія, грамота та partie – частина; англ. – charterparty). Сама назва договору виникла від стародавнього звичаю писати такі договори на аркуші паперу (charte), який належало розірвати на дві частини (partie), кожна з яких залишалась у контрагента; у разі виникнення спору одну частину приєднували до іншої і таким чином відновлювали документ [11, с. 302]. За цим договором судновласник за винагороду надавав у тимчасове користування власника вантажу: – все приміщення; – деяку його частину; – певне місце на даному судні, що направляється у заданому напрямі [15, с. 317].

Обов'язково потрібно розрізняти чим відрізняється фрахтівник від перевізника.

Перевізник – людина або підприємство, що здійснює функцію транспортування вантажу або пасажирів.

Фрахтівник – одна зі сторін договору фрахтування, яка бере на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажів морським чи авіаційним транспортом за відповідну, зазначену угодою, винагороду у порт призначення на умовах надання для цього всього судна, його частини або окремих приміщень.

В чартері детально обумовлювались умови перевезення, права і обов'язки сторін. З одного боку чартер відповідав інтересам судновласника, який міг бути впевненим в тому, що отримає винагороду за перевезення, незалежно від того, чи зможе відправник повністю навантажити судно. З іншого – чартер відповідав інтересам вантажовласників, забезпечуючи надійне перевезення вантажу за відсутності стійких транспортних сполучень.

Сьогодні договір чартеру, або фрахтування, широко використовується у сфері торговельного мореплавства,