Використання поезії І. Жиленко на уроках позакласного читання

Актуальність теми дослідження. Ірина Жиленко - одна з чільних представниць покоління шістдесятників. Дебютувавши 1965 року збіркою “Соло на сольфі”, вона заявила про себе на повен голос, хоча, на відміну від своїх колег-ровесників, сповідувала камерний, “аполітичний” та “асоціальний” стиль поезії. Вона стояла дещо осторонь змістових і формальних пошуків свого покоління, однак уявити поезію шістдесятих без творчості Ірини Жиленко неможливо.

Уже перші поетичні спроби авторки засвідчили, що до свого покликання вона ставиться вкрай вимогливо, не допускає легковажного поводження зі словом і поетичним образом, добре усвідомлюючи, які високі зобов'язання накладає на людину Господь, наділивши її даром слова.

Поетеса відтворює ефемерний приватний світ сучасної людини з її надскладним внутрішнім баченням, вагомим багажем інтелектуальних знань, які не полегшують існування, а примножують печаль. Завдяки цьому її поезія протистоїть зникненню і забуттю українського слова, несе радість утвердження і віру в незнищенність надії.

Ірина Жиленко - провісниця і творець нового типу поезії, у якого свої закони і виміри. Це, передусім, вихід за межі часу й простору, розмивання вузьких, нормативних меж і літературних канонів. Осягнення незбагненного відбувається у художньому світі авторки на рівні інтуїції, прозріння духу. 

Зі сторінок книг Ірини Жиленко постає привабливий, прекрасний, хоч і не зовсім спокійний приватний світ. У ньому затишно та тривожно, легко і важко, але по-іншому й бути не може, тому що земля, на якій ми живемо, зіткана з протилежних начал, вищий Господній задум для нас недоступний. Поетеса зображує свій світ ніби з середини, демонструючи невичерпні можливості “внутрішнього” зору, що не позбавлений можливості фіксувати реальні ознаки матеріальних речей. Водночас зауважена “багатоплощинність зору” дозволяє зазирнути в світ ірреальний.

Стан дослідження проблеми. Незважаючи на те, що творчість Ірини Жиленко є яскравим і самобутнім явищем періоду шістдесятництва в Україні, літературозначні дослідження її майже не торкнулися. Серед праць, які сто-суються І. Жиленко, більшість є біографічними, зокрема, М. Жулинського [17], О. Никанорової [22], М. Павленко [22, 23], Г. Гордасевич [4]. Також у працях Р.Р. Галицької [3, 4], Д. Дроздовського [5], А. В. Кондратьєвої [19], Г.О. Савчук [24] досліджено особливості творчого стилю і образності поетеси. Однак проблематика особистого простору поетеси та місця у її творчості наративу приватного практично недосліджена, що і зкмовлю актуальність теми роботи.

Об’єкт дослідження – поетична творчість Ірини Жиленко.

Предмет дослідження – особливості використання поезій Ірини Жиленко у позакласній роботі з української літератури.

Мета роботи – дослідити теоретичні засади поетичної творчості І. Жиленко та проаналізувати можливості використання її творів у позакласній роботі з учнями.

Відповідно до мети, об’єкта і предмета дослідження визначено наступні завдання:

• проаналізувати життєвий шлях Ірини Жиленко та його вплив на її поетичну творчість;
• визначити особливості прояву категорії приватного у творчості І. Жиленко;
• розробити дидактичні рекомендації щодо використання творів І. Жиленко на уроках позакласного читання;
• розробити і провести позакласне заняття «Дивовижний світ поезії Ірини Жиленко»;
• дослідити розвиток почуття прекрасного в учнів на уроках позакласного читання за творчістю І. Жиленко.

Методи дослідження. Для виконання поставлених у роботі завдань використовувалися наступні методи і прийоми дослідження: теоретичні – аналіз джерел творчості поетеси, літературознавчих праць, та емпіричні – структурно-семантичний, описовий, функціонально-стилістичний методи, метод моделю-вання уроку, педагогічний експеримент.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків, загальний обсяг роботи складає 35 сторінок.