Державне регулювання зайнятості в розвинених країнах світу

Різновидом структурного безробіття є технологічне, коли в результаті науково-технічного прогресу, появи нової високопродуктивної техніки різко зростає продуктивність праці працівників, у результаті чого частина з них стає зайвою. У той же час, поява виробництв, заснованих на використанні нової техніки й технології, приводить до зростання потреби в персоналі й знижує тиск на ринок праці.

Розходження між «структурними» і «фрикційними» видами безробіття полягає у тому, що перший вид безробітних потребує обов'язкової додаткової підготовки або перенавчання, тоді як другий, за винятком осіб, які уперше шукають роботу, має всі навички для працевлаштування.

Циклічне безробіття можна характеризувати як безробіття недостатнього попиту на працю, що породжує хаос в економіці. Для безробітних в умовах економічної кризи характерні: розпач, безвихідність, готовність на жертви заради заробітку. Це найважча форма безробіття з найбільш руйнівними для людей соціально-економічними наслідками. За характером прояву розрізняють відкрите, у тому числі, зареєстроване, і приховане безробіття.

Відкрите безробіття не вимагає особливих коментарів: люди привселюдно заявляють про своє бажання працювати й активно займаються пошуком роботи. До зареєстрованого безробіття належить та частина громадян відкритого безробіття, яка зареєстрована в органах служби зайнятості населення.

Приховане безробіття характеризує стан людей, які працюють за наймом, але:

а) незадоволені роботою й підшукують інше місце основної або додаткової роботи;

б) мають більшу ймовірність втратити роботу через претензії роботодавця, незадоволеного якістю праці або іншими обставинами, і тому шукають іншу роботу;

в) зайняті неповний робочий день або перебувають в адміністративній відпустці без відповідної оплати, шукають і готові перейти на іншу роботу.

Рівень прихованого безробіття визначається спеціальними обстеженнями, а також експертною оцінкою керівників великих підприємств, органів управління, фахівців служби зайнятості населення, вчених.

 

 

 

Методи економічної політики в Швеції передбачають активну роль держави. При цьому шведська модель виходить з положення, що держава не повинна втручатися у виробничу діяльність фірми, а активна соціальна політика держави повинна звести до мінімуму соціальні витрати ринкової економіки. Це привело до дуже великої ролі держави в Швеції в розподілі, споживанні і перерозподілі національного доходу через податки і державні витрати, що робить можливим здійснення широкомасштабних програм з підтримки зайнятості, розвитку освіти, охорони здоров'я, тощо

У Швеції в 80 -ті роки відбувся відхід від кейнсіанських методів стимулювання попиту; політика зайнятості стала орієнтуватися на заходи саморегулювання ринку праці та використання непрямих методів впливу держави.

Поєднання загальних економічних заходів з підтримання попиту на робочі місця трохи нижче рівня, що гарантує роботу всім і скрізь, і активної селективної політики на ринку праці і в області капіталовкладень, спрямованої на підтримку слабких груп галузей і регіонів, є сутністю шведської моделі.

Державна активна політика зайнятості передбачає розробку програм сприяння зайнятості. Ці програми можуть охоплювати як окремі категорії населення, в основному маргінальні групи: молодь, жінок, інвалідів, так і специфічні випадки загрози безробіття, викликані економічною або іншою ситуацією (демографічної, політичної, стихійними лихами, т. д.).

Головний напрямок активної політики зайнятості у Швеції – це допомога в отриманні професійної підготовки та підвищення кваліфікації, яка здійснюється або за допомогою підготовки і прийняття спеціальних програм на рівні законодавчих органів, або шляхом спільної участі держави і підприємств в організації профпідготовки та перепідготовки кадрів

Основна мета перепідготовки на ринку праці – забезпечити постійну роботу для безробітних. Регулярні дослідження показують, що серед закінчили професійні курси і потім вийшли на ринок праці, приблизно 70% отримали роботу протягом 6 місяців після завершення курсів. У свою чергу, приблизно 80% цих людей не змогли отримати роботу в тій професійній галузі, в якій вони проходили перепідготовку.

Крім державних органів перепідготовки навчання своїх працівників здійснюють компанії безпосередньо на підприємстві. Причому в 80 -ті роки дана форма професійного навчання розширилася швидше за інших.

Всі форми освіти в Швеції повністю фінансуються з державних фондів.

Субсидії по заробітній платі виплачуються також для влаштування інвалідів на постійну роботу. Зокрема, у Швеції підприємці отримують субсидію у розмірі 90% трудових витрат протягом першого року і 50% у наступні три роки. Близько половини інвалідів працюють з субсидіями по заробітній платі.

У Швеції безробітні, які б хотіли організувати свій бізнес, можуть отримати фінансову допомогу.

Слід зазначити, що тільки фінансова допомога держави в організації самостійного бізнесу недостатня. Особи, які хочуть організувати своє підприємство, повинні знати, як почати справу, пройти спеціальну підготовку, отримати знання про фінансовий бік справи, маркетингу.

Розглянуті заходи державної активної політики зайнятості показують, що вона спрямована в першу чергу на допомогу тим, які без підтримки та сприяння держави не можуть працевлаштуватися і адаптуватися до роботи.

 

Система державно- монополістичного регулювання ринку робочої сили в США формувалася під впливом історичних, політичних і економічних особливостей американського суспільства на різних етапах його розвитку. Починаючи з часів «великої депресії « 30 -х років, діяльність держави в цій області неодноразово змінювалася. Так, протягом усього післявоєнного періоду