Вивчення орнаменту на уроках образотворчого мистецтва

Актуальність теми. Значення декоративного малювання в загальному прцесі навчання дуже велике, в особливості в перших класах, в яких діти вперше починають систематично займатися малюванням під керівництвом вчителя. З першого по 4 клас учні користуються олівцем та пензлем, отримують технічні навички, які поступово ускладнюються з кожним роком по мірі того, як вони оволодівають певною сумою навичок. Декоративне малювання при умові правильно організованої планомірної роботи розвиває, поряд з технічними навичками, які мають, безумовно, велике значення, і творчі здібності. Саме тому, зважаючи на необхідність патріотичного, гуманістичного і творчого виховання молодших школярів, застосування національних орнаментів на уроках образотворчого мистецтва стоїть доволі гостро.

Зміст декоративного малювання - малювання візерунків, які мають певне призначення:  в смужці, в прямокутнику, в колі та ін. Малювання візерунків починають з вправ, потім переходять до власне візерунків: таким чином впроваджується початок ритму і ставиться завдання організації поверхні візерунка шляхом введення кольору. Малювання візерунків потребує чергування однакових за формою та кольором елементів, які складають ритм, що можливо лише за умови уважної та точної роботи. Діти поступово звикають до того, що потрібно порівнювати та встановлювати схожість та різницю між повторними елементами візерунків, визначати правильність у формі елементів (наприклад, прямокутник, коло, лінія визначеної довжини та ін.). Внаслідок цього складання орнаментальних композицій стає ефективним засобом тренування рук та очей, розвиває вміння координувати роботу руки і ока, які в подальшому набувають все більшого і більшого значення в малюванні. Крім того, малювання узору потребує вдумливого відношення та акуратності в прац, виховує всі найкращі почуття і якості у дитини.

Стан дослідження проблеми. Історію розвитку художньо-естетичного виховання, еволюцію форм і методів навчання образотворчого мистецтва, зокрема, орнаментальних композицій, розглядали в своїх дослідженнях В.Бутенко, З.Гіптерс, І.Зязюн, Л.Масол, Н.Миропольська, О.Рудницька та ін. Педагогічна спадщина українських мистецьких шкіл розглядається в роботах І.Небесника, Л.Проціва, де висвітлено внесок митців різних регіонів України у розвиток мистецької освіти. 

Особливої значущості набувають питання спеціальної та загальної підготовки майбутніх вчителів до здійснення професійної діяльності у галузі мистецької, зокрема образотворчої, освіти. Вивчення досвіду підготовки вчителів до викладання образотворчого мистецтва у загальноосвітній школі дозволило з’ясувати, що дослідниками визначено зміст та методику навчання образотворчого мистецтва молодших школярів (Є.А. Антонович, Е.В. Бєлкіна, В.М. Вільчинський, С.В. Коновець, Л.М. Любарська, Б.М. Неменський, М.І. Резниченко, С.П. Свид, В.А. Шпільчак); розкрито специфіку дитячої образотворчої діяльності (А.В. Бакушинський, В.С. Мухіна, Ю.А. Полуянов, В.А. Роменець, Н.М. Фоміна); окреслено основні шляхи навчання майбутніх педагогів грамоти образотворчого мистецтва та методики формування відповідного досвіду в молодших школярів (А.І. Буценко, С.Л. Бучинський, В.В. Колокольников, Є.С. Кондахчан, М.А. Кириченко, В.С. Кузін, М.М. Ростовцев).

Сучасними вченими досліджено шляхи формування в майбутніх педагогів професійної (М.О. Пічкур), оцінної (О.П. Рудницька) та колористичної (Л.В. Бичкова) культури, композиційних знань (В.С. Щербина), художньо-естетичного досвіду (О.Л. Шевнюк); обгрунтовано напрямки образотворчої підготовки вчителів початкових класів (Л.В. Бабенко, С.В. Коновець, Н.М. Сокольникова,); проаналізовано зарубіжний досвід підготовки вчителів до естетичного виховання і можливості його використання сучасною українською школою (М.П. Лещенко).

Об’єкт дослідження – процес вивчення орнаменту на уроках образотворчого мистецтва в школі.

Предмет дослідження – методичні основи формування базових знань та вмінь зі створення та аналізу орнаментальних композицій учнями молодших класів на уроках образотворчого мистецтва.

Мета дослідження – теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити методику формування базових знань та вмінь зі створення та аналізу орнаментальних композицій учнями молодших класів на уроках образотворчого мистецтва.

Гіпотеза дослідження. В основу дослідження було покладено гіпотезу про те, що ефективність формування базових знань та вмінь зі створення та аналізу орнаментальних композицій учнями молодших класів на уроках образотворчого мистецтва підвищиться, якщо на уроках використовувати національні орнаментальні мотиви і максимально заохочувати учнів до самостійної діяльності.

Об’єкт, предмет, мета і гіпотеза дослідження зумовили необхідність розв’язання таких завдань: 

• визначити поняття орнаменту і його застосування на уроках декоративного малювання в початковій школі;
• проаналізувати значення і особливості вивчення орнаменту в молодших класах;
• з’ясувати методичні підходи до використання молодшими школярами народних мотивів при вивченні орнаментів;
• окреслити методи засвоєння і закріплення практичних навичок виконання орнаментів учнями;
• розробити і провести урок за темою “Узагальнення та стилізація природних форм, "Диво-орнамент".

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що узагальнені теоретичні положення та розроблений урок можуть слугувати для підготовки вчителів початкових класів до викладання образотворчого мистецтва, використання студентами у програмі курсу “Методика викладання образотворчого мистецтва”.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Обсяг роботи склав 32 сторінки.