Портал образовательно-информационных услуг «Студенческая консультация»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Домашня аптечка

Предмет: 
Тип работы: 
Реферат
К-во страниц: 
7
Язык: 
Українська
Оценка: 
Зміст
 
1. Загальний склад і основи користування домашньою аптечкою
2. Характеристика окремих компонентів
3. Специфічні засоби домашньої аптечки
Література
 
1. ЗАГАЛЬНИЙ СКЛАД І ОСНОВИ КОРИСТУВАННЯ ДОМАШНЬОЮ АПТЕЧКОЮ
 
Спочатку варто з’ясувати, що саме розуміється під визначенням «домашня аптечка». Це не обов’язково має бути окрема коробка з великою кількістю відділів, кишеньок та інших нібито й необхідних пристроїв. Досить мати правильним чином складений комплект засобів першої необхідності, вміти ними користуватися і знати основні правила їх зберігання.
Кожна сім’я повинна мати у наявності, постійно під рукою наступні широковживані лікувально-профілактичні засоби, які можна класифікувати наступним чином:
1) механічні засоби;
2) засоби зовнішнього використання;
3) засоби внутрішнього використання.
До механічних відносяться:
- бинти:
а) вузький і широкий стерильний;
б) широкий нестерильний;
в) широкий еластичний;
- джгут кровоспинний;
- скальпель або набір лез для бритви;
- шприци стерильні одноразові комплектовані голками.
Характерними для домашнього використання зовнішніми засобами є:
- зігріваючі засоби;
- компреси;
- антисептики;
- знеболюючі;
- протиревматичні засоби;
- засоби догляду за шкірою.
Засоби внутрішнього використання включають:
- антисептики;
- антибіотики;
- жарознижуючі препарати;
- протипростудні ліки;
- знеболюючі засоби;
- заспокійливі препарати;
- серцево-стимулюючі речовини;
- препарати для стимуляції чи зниження тонусу шлунково-кишкового тракту.
Далі наведемо загальні правила зберігання ліків і засобів домашньої аптечки.
І. Ні в якому разі не можна зберігати всю аптечку в одній коробці. Це, по-перше, незручно, оскільки засоби змішуються і у випадку гострої необхідності знайти зщось дуже важко. По-друге, різні ліки вимагають різних умов зберігання, що часто протилежні одна одній. наприклад, більшість таблеткових засобів треба тримати у темному сухому місці, тоді як значна кількість мазей вимагають утримування в холодильнику.
ІІ. Правильно складена домашня аптечка має складатися не менше, ніж із чотирьох, проте й не більше, як з десяти відділень. Орієнтовна побудова може мати такий вигляд:
1-й відділ.
Бинти, джгут, скальпель або леза, шприци з голками. Ці засоби не вимагають особливих умов зберігання, а тому достатньо тримати їх у тумбочці чи шухляді, до якої можна легко і швидко, при потребі, дістатися.
2-й відділ.
Жарознижуючі, протипростудні і знеболюючі засоби, а також заспокійливі і серцево-стимулюючі препарати. Оскільки ці ліки використовуються набагато частіше порівняно з іншими, а такі з них, як серцестимулятори і заспокійливі часто бувають необхідні буквально моментально, тому їх потрібно розміщувати у відділі без кришки.
3-й відділ.
Всі інші таблетки та ампульні препарати, що мають схожі умови зберігання.
4-й відділ.
Мазі, аерозолі, емульгатори, що теж вимагають схожого специфічного режиму.
ІІІ. Тримати аптечку потрібно у місці, куди не має змоги дістатися малолітня дитина, проте легко – старша або дорослі.
 
2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ КОМПОНЕНТІВ
 
Антибіотики – утворювані мікроорганізмами, рослинами і тваринами речовини, що пригнічують житттєдіяльність окремих мікроорганізмів або і вбивають їх. До основних антибіотиків, що мають бути у домашній аптечці, відносяться пеніцилін і стрептоміцин.
Пеніцилін – антибіотик, що одержують з культур пліснявого гриба – пеніцилію. У 1929 англійський мікробіолог А. Флемінг виявив антибактеріальну дію плісняви, виділив з неї речовину, яку назвав пеніциліном, а у 1940 Г. Флорі добув стійкий препарат пеніциліну. В медичній практиці застосовують кристалічні натрієву та калієву солі пеніциліну, а також препарати феноксиметилпеніцилін, біцилін, новоцилін та інші. Застосовується при лікуванні різних гнійних захворювань, запалення легень, скарлатини, ендокардиту, бешихи, менінгіту, гонореї, сифілісу тощо. Нечутливі до пеніциліну палички дизентерії, черевного тифу, паратифів, туберкульозу, збудники висипного тифу, туляремії та деякі інші. Останнім часом лікувальна ефективність пеніциліну знизилась через звикання до нього деяких мікробів (утворились тривкі, нечутливі до пеніциліну штами мікробів).
Стрептоміцин – антибіотик, його одержують з культур променистого гриба або інших споріднених організмів. У медицині застосовують стрептоміцин сірчанокислий, хлористоводневий та хлоркальцієвий комплекс стрептоміцину. Пригнічує життєдіяльність ряду хвороботворних мікроорганізмів, в тому числі кислототривких; впливає на форми, стійкі щодо діяння пеніциліну. Показання для застосування стрептоміцину: туберкульоз легень (особливо ранні та гострі форми), лімфатичних вузлів, травних та сечостатевих органів, шкіри, губ, менінгіт, гонорея, туляремія, бруцельоз, дизентерія, коклюш тощо. Призначають переважно внутрішньом’язові ін’єкції стрептоміцину іноді його вводять у порожнини тіла.
Антисептики – речовини, що викликають загибель мікроорганізмів та грибків або затримують їх розвиток. До них відносять перекис водню, борну та карболову кислоти та інші засоби.
До серцевостимулюючих препаратів відносять, наприклад, один з найпоширеніших – валідол. Це 25 – 30 розчин ментолу в ізовалеріановометиловому ефірі (С10Н20О+С15Н28О2). Безколірна прозора рідина, гіркувата на смак. Заспокійливий, судинорозширювальний і протиблювотний засіб. Призначається в краплях (2 – 5 крапель на прийом) або таблетках при спазмі вінцевих судин серця, неврозах, морській хворобі, блюванні вагітних тощо. У 10% мазі він призначається для заспокоєння свербіння шкіри.
Найбільш відомий заспокійливий засіб – димедрол. Він являє собоюхлоргідрат диметиламіноетилового ефіру бензгідролу, є лікарським препаратом. Належить до групи протигістамінних засобів; одержують синтетично. Димедрол – білий кристалічний порошок, добре розчиняється у воді і спирті. Димедрол застосовують при лікуванні кропивниці, сироваткової хвороби, сінної гарячки та інших алергічних захворювань. Випускають у вигляді порошків, таблеток та у розчинах для внутрім’язевих ін’єкцій.
 
3. СПЕЦИФІЧНІ ЗАСОБИ ДОМАШНЬОЇ АПТЕЧКИ
 
У багатьох родинах є небезпека отримання специфічних, наприклад, виробничих, професійних травм, виникає загострена небезпека захворювання окремими хвооробами або враження електричним струмом тощо. Для надання першої допомоги при цих випадках у таких сім’ях повинні бути наявності певні специфічні засоби надання першої медичної та домедичної допомоги.
Серед них можна виділити наступні дві категорії:
1) звичайні засоби, які просто не часто вживаються;
2) препарати, які можна отримати лише за рецептом лікаря.
До першої групи відносяться аерозольні знеболюючі, що дають тимчасове полегшення при опіках та обмороженнях, а також препарати, що допомагають при алергіях на певні речовини.
До другої категорії належать сильні та наркотичні знеболюючі засоби – похідні опію та морфію. Наявність таких ліків у домі має строго контролюватися дорослими.
 
Список використаних джерел
 
1. Аптека дома/под. ред. Авельянова С. – М. : Наука, 1986 г.
2. Кавалін А. Т. Чим рятуватися вдома//Надзвичайна ситуація, № 2, 1999 р.
3. Ярошевська Н. Безпека життєдіяльності. – К. : Вища школа, 1990 р.
CAPTCHA на основе изображений