Портал образовательно-информационных услуг «Студенческая консультация»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Формування зв’язного мовлення як складової мовленнєвої компетентності засобами художніх ілюстрацій

Предмет: 
Тип работы: 
Доповідь
К-во страниц: 
9
Язык: 
Українська
Оценка: 
Однією з вимог сьогодення і, зокрема, “Базового компонента дошкільної освіти в Україні” є мовна освіта, досконале володіння рідною мовою. Концепція дошкільного виховання передбачає оволодіння рідною мовою як найціннішим скарбом нації, плекання любові до материнського слова як першого й могутнього наставника людини, як найдієвішого вияву національної культури.
Аналіз програм навчання та виховання дітей дошкільного віку, педагогічної літератури, передового досвіду свідчить, що сьогодні проблема навчання дітей розповіданню засобами ілюстративного матеріалу розглядається грунтовно.
Роль ілюстрації досить вагома в інтелектуальному та мовленнєвому розвитку дітей. Зокрема, на думку К. Д. Ушинського, користь картинки полягає в тому, що діти привчаються тісно пов’язувати слово з уявленням про предмет, вчаться логічно і послідовно висловлювати свої думки, тобто картинка одночасно розвиває і розум, і мовлення. “Щоб дитина заговорила – найкращий засіб показати їй красиву і яскраву картинку”, – вважав К. Д. Ушинський.
Розуміння всієї ілюстрації, як вказувала Г. О. Люблінська, вимагає впізнання окремих предметів, які складають “сюжетне ядро” всієї ілюстрації, виділення пози і місцезнаходження кожної фігури в загальному плані, встановлення зв’язків між основними предметами, перш за все просторових зв’язків; другорядного аналізу, тобто виділення деталей ілюстрації. Діти мислять конкретно, тому зорові образи, викликані ілюстраціями легко запам’ятовуються. І вихователь повинен звертати увагу на вміння дітей розглядати ілюстрації. Тривалість розглядання ілюстрацій залежить від віку дітей. Шестирічна дитина здатна утримувати увагу протягом 12 хв. Саме в цих часових межах доцільно демонструвати ілюстрації дошкільнятам. Тривалий показ знижуватиме гостроту сприймання й зменшуватиме розвивальний ефект.
Особливо грунтовно питання навчання дітей розповідання засобами ілюстрації глибоко розроблено в програмі А. М. Богуш “Витоки мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку”, де зазначається: “Вчити впізнавати за ілюстраціями героїв літературного твору, стимулювати дітей до розповідей за ілюстраціями, розглядати та обговорювати їхній зміст, розповідати нові казки та сюжети у супроводі ілюстративного матеріалу”. Також завдання навчання дітей розповідання за допомогою ілюстрацій ставляться в програмах “Українське дошкілля”, “Дитина”, “Дитина в дошкільні роки”.
Досвід роботи показує, що значення розповідей для дітей величезне. В розповідях живуть народні звичаї, обряди; в них зберігаються прислів’я, приказки. З розповідей діти запам’ятовують вирази і нові слова, якими не користуються в щоденному побуті, опановують нові словосполучення, фрази, типи речень. Отже, розповіді збагачують дітей знаннями про історію, культуру свого народу, розвивають мовлення. А оскільки навчання розповідання в дошкільному навчальному закладі базується на наочному матеріалі і перш за все на картинках, ілюстраціях через які збагачується кругозір дітей, розвивається їх образне мислення та зв’язне мовлення, то саме вони є найбільш цінним матеріалом у роботі з дошкільниками для розвитку зв’язного мовлення.
Враховуючи сучасний передовий досвід, потрібно дотримуватися в роботі того, щоб ілюстрація йшла після слова, а не навпаки, бо ілюстрація може привернути увагу дітей так, що зоровий образ не зіллється зі словом і діти “не почують слів”, не зацікавляться мовою педагога. Виключенням може бути обкладинка книги, що викликає зацікавленість дітей.
За Н. Гавриш спочатку ілюстрація, потім слово. У кожній віковій групі дошкільники по-різному сприймають ілюстровані книжки, тому завдання навчання дітей у кожній групі різні. Так, у молодшому дошкільному віці вихователь ставить завдання: навчити розглядати ілюстрації; впізнавати героїв, зображених на ілюстраціях; відповідати за змістом твору; активізувати мовлення.
У середньому дошкільному віці завдання вихователя – навчити дітей сприймати сюжет ілюстрації і складати невелику зв’язну розповідь, тобто формувати елементарні знання про композицію твору: зав’язка, кульмінація, розв’язка. Важливим завданням вихователя є збагачення лексики дітей, щоб діти могли вільно передати в розмові те, що зобразив художник.
У старшому дошкільному віці дітей вчать правильно сприймати задум художника, розуміти зображене, помічати головну сюжетну лінію та другорядні деталі.
У своїй діяльності, перш ніж організувати роботу з розповідання, варто ознайомити дітей з різними видами розповідей: короткою, розгорнутою, вибірковою. Суть такої роботи полягає в тому, щоб розкрити дітям структуру розповіді, особливості використання мовленнєвих засобів виразності.
Цей підготовчий період складається з певних етапів. Основне завдання першого етапу – навчити дітей правильно сприймати художній текст, виокремлювати в ньому основне, орієнтуватися в послідовності подій. Завдання другого етапу – навчити безпосередньому складанню розповідей. Провідним методом є розповідання за заданим початком, закінченням або частині розповіді. Завдання третього етапу – складати розповіді за сюжетом, ідеєю або назвою ілюстрацій. У зміст навчання в підготовчому періоді обов’язково включаю ознайомлення дітей із композицією розповіді і виразними засобами розкриття образу.
Успіх навчання розповідання залежить від розуміння дітьми сюжету ілюстрацій, діти важче складають розповідь за сюжетною ілюстрацією, ніж за предметною. Причина цього криється у тому, що на практиці заняттям за сюжетними ілюстраціями відводиться мало уваги і тому мовлення в розповідях, які складають діти за ілюстрацією, буває незв’язним.
Слід зауважити, що мовлення старшого дошкільника ще недостатньо розвинене, обсяг розповідей невеликий, він обумовлюється віддаленістю подій мовлення, інтересом, глибиною обізнаності з предметами мовлення, співвідношенням розумових і мнемічних компонентів у монолозі. Серед частин мови найважливішими є іменники, займенники та дієслова. Розповіді старших дошкільників бідні на прикметники. Монологічне мовлення характеризується паузами, повтореннями мовних одиниць, вживанням незакінчених слів. Для монологів старших дошкільників властивий описовий стиль, більшість монологів не мають зачину, який би вводив слухача в атмосферу головних подій. Незважаючи
CAPTCHA на основе изображений