Конспект фізкультурної розваги в першій молодшій групі на тему „Розважимо зайчика”

 

Папір – незвичайний матеріал... На ньому можна написати роман, намалювати картину, його можна зім'яти, і, розправивши знову, в мінливих згинах побачити чудернацькі образи. Папір можна порвати, проткнути, розрізати і знову склеїти, акуратно згорнути і недбало зім'яти. І все це зробити красиво. Це, звичайно, знають усі. Але не всі знають, що аркуш паперу настільки пластичний, що з нього можна створювати дивовижні, об'ємно бездоганні форми. Мистецтво робити плоский аркуш об'ємним називається паперовою пластикою. Техніка ця настільки проста, що займатися нею можна навіть із дворічним малюком. Адже тут не вимагається чіткості ліній, як в орігамі. Та водночас вона настільки складна, що навіть професійні художники приділяють їй чимало сил і часу. Паперова пластика не потребує особливих матеріальних витрат. Аркуші паперу, ножиці, клей ПВА і канцелярський ніж (різачок) – це і все, що потрібно для роботи. Та ще, мабуть, трохи фантазії і творчої кмітливості. Але все це швидко з'являється з першим досвідом.

Для дітей паперова пластика – просто необхідність. Адже такі заняття розвивають не тільки фантазію, а й просторове мислення, окомір, дрібну моторику та посидючість.

 

 

Роботу з матеріалом доцільно починати із засвоєння елементарних дій з ним. На початкових етапах вивчення властивостей паперу діти оволодівають найпростішими прийомами, зминаючи аркуш, рвучи його на смужки і відщипуючи дрібні клаптики. Розриваючи аркуш, отримуємо смужки різної ширини, конфігурації, довжини. Якщо рвати аркуш не уздовж, а впоперек волокна, смужки будуть нерівні, зі звивистими краями. З них можна зробити хвіст павичеві, водорості, які, м'яко спадаючи, створять враження об'ємної структури. Легкий подих гойдатиме чудові «пір'їни» і ніжну «рослинність». Верхні кінці водоростей приклеюються на площині вгорі, а нижні вільно звисають. Довгі смужки нададуть композиції об'ємного вигляду, якщо зафіксувати їх у кількох місцях. Працюючи зі смужкою, дитина, скручуючи, складаючи, переплітаючи її, зазвичай намагається відтворити знайомі їй предмети. Утворюючи геометричні форми (округлі, прямокутні, зигзагоподібні), вона надає їм образної характеристики: називає тортом, яблучком чи пружинкою.

Як трансформувати паперову смужку, аби надати їй вигляду певної структури? По-перше, зі смужок можна утворити композиції на площинах і скомбінувати з них декоративні панно.

 

По-друге, надати виробу об'ємності і зафіксувати образ у просторі допоможуть щілинні з'єднання. Для цього один бік смужки надрізають до половини, а другий, відповідно, з протилежного боку. Стикуючи надрізи, дістаємо надійний роз'ємний «замок».

Характерні особливості персонажа (хвіст, вуса) враховуються при конструюванні «викройки»-заготовки.

 

 

Велике значення в паперопластиці має згинання паперу. Складаючи аркуш по прямій, отримуємо двогранний кут. По лінії згину утворюється ребро жорсткості. Внаслідок складання аркуша в різних напрямках змінюються міцність і жорсткість утворюваного ребра: збільшується по вертикалі (уздовж) і зменшується по горизонталі (впоперек). Тонкий папір складають, перегинаючи аркуш і прогладжуючи пальцем лінію згину. На цупкішому папері перед складанням прокреслюють тупим інструментом борозенку – «бігівку». Перегинають аркуш на поверхні стола, беручи за куточки перед собою і відгинаючи від себе.

 

Сторони та кути ретельно підганяють, щоб співпадали, і пригладжують лінію згину від середини до країв. Складаючи аркуш по діагоналі, з'єднують протилежні кути, притискають їх великим і вказівними пальцями, ребром долоні прогладжують згин. Якщо скласти аркуш по кривій, отримаємо криволінійне ребро, при цьому грані структури також викривлятимуться. Найпростіший зразок кривоскладеної фігури – конус.

Перехід площини в об'єм досягається перетворенням складнорізаної фігури, де утворюється ефект плаского тіла і об'ємних деталей, що виступають наперед. Приклади поєднання площини та об'єму у просторових конструкціях – сюжетні композиції, які потребують «тла» і складових частин, – елементів сюжету. Виконуючи подібні завдання можна створити цікаві конструкції, вдалими за композицією і декоративністю.

 

 

Дошкільнятам найдоступніша робота з аркушем паперу, складеним навпіл. Проста технологія дає змогу водночас створювати виразні та оригінальні образи. Завдяки похилим площинам аркуш набуває стійкості.

 

Ребро жорсткості у паперовій конструкції слугує хребтом для іграшкових фігурок різноманітних тварин. Додавши лапи, хвіст, голову та загинанням деталей переводячи конструкцію з площини в об'єм, можна створити практично будь-який характерний образ.

 

Люблять діти працювати і з аркушем паперу, складеним кілька разів. Для цього аркуш ділять лініями згинів щонайменше три-чотири рази, отримуючи ефект «гармошки». Кількаразовим складанням досягається об'ємність окремих частин виробо. До того ж, конструкція стає стійкішою і міцнішою, що уможливлює її використання у грі, настільному театрі тощо. Важливою є операція згинання аркуша. За допомогою цієї операції створюють поверхні з циліндричними, конусними і плоскими ділянками. При згинанні аркуша зростають його міцність, жорсткість, особливо у напрямку, перпендикулярному згину.

 

Ще міцніші замкнені поверхні. Їх отримують, з'єднуючи і склеюючи між собою протилежні краї аркуша.

 

 

Створюючи складні форми, необхідно мати на увазі не тільки згини по прямій, а й згини криволінійні. Криву лінію на папері отримують за допомогою різачка.

В об'ємному конструюванні з паперу існують два типи прорізування. Лінію наскрізного прорізування називають лінією просічки. Надсічкою називають лінію, яка проводиться різачком на глибину, рівну половині товщини