Забезпечення умов для творчої життєдіяльності і самореалізації учнів та сприяння процесу їх соціальної адаптації в умовах загальноосвітньої школи

 

 

Стародавня мудрість говорить: «Якщо твої плани розраховані на рік – сій хліб. Якщо твої плани розраховані на десятиліття – посади дерево. Якщо твої плани розраховані на віки – виховуй дітей». Наші плани розраховані на віки, і тому нашим головним завданням є виховання дітей – майбутнього нашої держави.

Сьогодні, на наших очах змінюється країна, змінюється школа. Життя сучасного учня не менш динамічне, ніж життя суспільства. Сьогодні діти – найбільш уразлива частина населення. Вони потребують постійного захисту, допомоги, підтримки.

Соціальних проблем у дітей достатньо, а, особливо, у шкільному віці. Тому нині, як ніколи, всіх хвилює духовно-моральний світ дитини. Запобігти порожнечі душі, убогості інтересів, жорстокості, розбудити прагнення працювати над собою, виховувати чуйність серця, тонкість і красу почуттів, навчити керувати своїм внутрішнім світом, допомогти успішно ввійти в соціум – це завдання соціального педагога.

Як і кожен вчитель, соціальний педагог прагне виховати своїх учнів чуйними, відданими, сміливими, здоровими і щасливими, бути справжніми людьми.

Яким чином цього можна досягнути?

1. Усвідомлення того, що ти не один.

2. Мінімум негативних переживань і стресів.

3. Мікроклімат у колективі, гуманне педагогічне спілкування:

- міцні дружні стосунки між учнями;

- взаємодопомога, взаємопідтримка;

- справедливе, чуйне, доброзичливе ставлення вчителя до учнів;

- атмосфера довіри та успіху;

- підтримка і заохочення;

- дисципліна, що базується на взаємодопомозі, взаєморозумінні;

- уміння пробачати.

4. Усвідомлення себе повноправною людиною.

5. Створення атмосфери творчого натхнення, розвитку творчих здібностей, самореалізації.

6. Соціально-педагогічні тренінги (віра у власні сили, розвиток сили волі, відчуття себе на місці іншої людини, впевненість у собі тощо).

7. Формування вміння чітко розрізняти добро і зло. Вчитися боротися зі злом, робити добро дітям.

У школі соціальний педагог є захисником інтересів школярів, саме він формує змістовну сторону гуманних взаємин, яка полягає у визнанні інтересів та потреб іншої людини, у наданні своєчасної та безкорисливої допомоги, милосерді, доброті, любові до ближнього; прогнозує та запобігає соціальним проблемам, своєчасно виявляє причини їх виникнення; забезпечує профілактику негативних явищ (морального, фізичного і соціального характеру), відхилень у поведінці, спілкуванні учнів.

Соціальний педагог виконує:

1) роль посередника (сприяє взаєморозумінню між окремими людьми, їх оточенням) ;

2) роль адвоката (забезпечує соціальну справедливість, захист законних прав та інтересів дитини, сім’ї) ;

3) роль суспільного діяча (підтримує, розвиває соціальні ініціативи учасників навчально-вихованого процесу) ;

4) роль помічника (допомагає школярам розширити їхню компетентність і розвинути здатність самим вирішувати свої проблеми) ;

5) роль психотерапевта і наставника сім’ї (опікується непорушністю етичних, загальнолюдських цінностей, своєчасним вирішенням проблем, що виникли) ;

6) роль конфліктолога (запобігає і вирішує конфліктні ситуації) ;.

7) роль аніматора (спонукає людину до дії, сприяючи встановленню взаємодії між особистістю і суспільством) ;

8) роль експерта (встановлення соціального діагнозу і визначення методів компетентного втручання, соціальної роботи з конкретним клієнтом).

Для організації й проведення занять із дітьми, поряд із традиційними методами та формами роботи, соціальний педагог використовує інтерактивні. Саме інтерактивні методи та прийоми роботи допомагають залучити до діяльності всіх дітей, навчити їх критично мислити, розв’язувати складні моральні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати альтернативні думки, приймати продумані рішення, брати участь у дискусіях, іграх, спілкуватися з іншими людьми. Це такі форми роботи:

а) з учнями:

діагностика;

проведення соціально-перетворювальної роботи;

відвідування уроків;

тренінги: «З чого починається дружба», « У колі друзів», «А ми у 5 класі», «Давайте знайомитися», «Конфлікт у школі: чи можна йому запобігти»;

рольові та ділові ігри;

робота в парах, групах;

дискусії: «Чи можна карати дитину?» «Дисципліна – це добре чи погано?», «Чи легко бути вихованим»;

конференції: « Вчимося бути толерантними», «Батьки та діти: шляхи взаємодії»;

методи та прийоми: «Мікрофон», незакінчені речення, дерево рішень, «Чарівний магазин», «Віночок побажань», «Нитка Аріадни», «Акваріум», мозковий штурм, «Асоціації», проблемні ситуації.

б) з учителями:

1) семінар -консиліум за проблемами адаптаційного періоду;

2) аналіз соціально-адаптаційних досліджень;

3) індивідуальні та групові консультації;

в) з батьками:

1) виступи на батьківських зборах;

2) соціальні дослідження;

3) групові та індивідуальні консультації;

4) тренінги.

Всі ці прийоми та форми діяльності спрямовані на виховання творчої особистості з широким колом знань, із почуттям гідності, духовності, високими моральними та загальнолюдськими цінностями, здатної адаптуватися до умов сьогодення.