Людський фактор у проблемі збереження життєдіяльності людини

- отрутохімікати, що використовуються у сільському господарстві для боротьби з бур’янами, гризунами, комахами (гербіциди, пестициди, інсектициди);

- лікарські препарати;

- побутові хімічні речовини, які використовуються у якості харчових добавок, засобів санітарії, особистої гігієни, косметичних засобів;

- біологічні отрути: рослинні та тваринні, які містяться у рослинах і грибах, тваринах і комахах;

- отруйні речовини: зарин, іприт, фосген та ін.

Шкідливими називають речовини, які при контакті з організмом людини можуть викликати травми, захворювання або відхилення у стані здоров’я. Більша частина хімічних речовин являють собою відходи різних виробництв і надходять у навколишнє середовище у вигляді газів, рідин, твердих хімічних сполук. Вони вступають у взаємодію з компонентами навколишнього середовища, потрапляють в організм людини і можуть виникати різні отруєння.

Шляхи проникнення шкідливих речовин в організм людини: через органи дихання, шкіру, рани, шлунково-кишковий тракт. Вплив шкідливих речовин на організм людини залежить від кількості речовини, що потрапила в нього, її токсичності, тривалості надходження і механізму взаємодії. Крім того, він залежить від статі, віку, індивідуальних особливостей організму, метеорологічних умов навколишнього середовища, хімічної структури і фізичних властивостей речовини.

Залежно від характеру дії на організм людини хімічні шкідливі речовини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі, мутагенні, канцерогенні, задушливої дії та ті, що впливають на репродуктивну функцію, сенсибілізатори. Загальні токсичні речовини – це речовини, що викликають отруєння усього організму людини або впливають на його окремі системи (наприклад, кровотворення, ЦНС). Ці речовини можуть викликати патологічні зміни певних органів, наприклад, нирок, печінки. До таких речовин належать такі сполуки, як чадний газ, селітра, концентровані розчини кислот чи лугів тощо. Подразнюючі речовини викликають подразнення слизових оболонок, дихальних шляхів, очей, легень, шкіри (наприклад, хлорацетофенон, адамсит, хлор, фтор і азотомісткі сполуки).

Біологічні шкідливі виробничі фактори, особливості їх впливу на організм людини

До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини).

Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий фактор за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп. Дія окремих несприятливих факторів виробничого середовища може Призвести невиробничої травми — порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих факторів.

Часто травма є наслідком нещасного випадку. Нещасний випадок на виробництві — раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, внаслідок яких заподіяна шкода здоров’ю або спричинена смерть.

Наслідком дії несприятливих виробничих факторів може бути і професійне захворювання — патологічний стан людини, обумовлений роботою і пов’язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією шкідливих виробничих факторів.

Діагноз професійного захворювання ставиться у кожному випадку з урахуванням характеристики умов праці, тривалості роботи працюючого за даною професією, професійного маршруту робітника, даних попередніх періодичних медичних оглядів, результатів клініко-лабораторних та діагностичних досліджені.

Цей діагноз встановлюється лише тоді, коли саме умови праці зумовили розвиток даного захворювання, тобто є йото безумовною причиною. Окрім професійних, на виробництві зараз відокремлюють трупу так званих виробничо-зумовлених захворювань — захворювань, перебіг яких ускладнюється умовами праці, а частота їх перевищує частоту подібних у працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих факторів.

Психофізіологічні шкідливі виробничі фактори, особливості їх впливу на організм людини

Науково-технічний прогрес характеризується збільшенням обсягу перероблюваної інформації, зростанням ступеня відповідальності за результати діяльності, ускладненням стосунків між людьми, істотною зміною виробничої обстановки та умов праці, що зумовлює високий рівень нервово-емоційної напруженості виконавців. Такі особливості напруженості праці, поряд з іншими причинами, призводять до захворювань серцево-судинної, нервової та інших систем організму, зниження працездатності, передчасного професійного старіння (інколи навіть за сприятливих гігієнічних умов). Близько 30% пацієнтів медичних установ становлять хворі з психосоматичними захворюваннями, які прямо залежать від психічно напружених для людини ситуацій.

Робоче напруження формується під впливом таких основних складових: операціональної, обстановочної, емоційної та особистісної.

Операціональна складова визначається інформаційною та семантичною структурою діяльності й характеризується кількістю інформації, запропонованої для переробки; складністю виконуваних завдань та відповідальністю рішень; тривалістю зосередженого спостереження та важливістю об'єктів; кількістю аварійних сигналів; часом активних дій; характеристиками монотонності праці; наявністю гіподинамії та гіпокінезії; існуючим режимом праці та відпочинку; ступенем напруження аналізаторних функцій (зору, слуху тощо) при розпізнаванні величин, близьких до порогових; необхідним обсягом оперативної пам'яті тощо.

Обстановочна складова визначається виробничими факторами середовища, які розглядалися раніше (шум, вібрація, мікроклімат, освітленість робочого місця тощо).

Емоційна складова зумовлена ступенем відповідальності за прийняті рішення, дефіцитом часу, переживанням за одержаний результат та розходженням з очікуваною та реальною виробничою обстановкою (успіх чи відсутність його); психоемоціональними факторами (конфліктні ситуації в колективі, тривала робота на самоті тощо).

Особистісна складова визначається індивідуальними психологічними особливостями працівників.

Психофізіологічні небезпечні і шкідливі виробничі фактори діляться на такі групи: фізичні перевантаження (статичні, динамічні) і нервово-психічні перевантаження, до яких належать: розумова перенапруга, перенапруга аналізаторів, монотонність праці, емоційні перенапруження.

Монотонність або монотонія – це психічний стан людини, обумовлений одноманітністю сприймань або дій. Є монотонія, що обумовлена інформаційним перевантаженням одних і тих же нервових центрів