Розвиток сили м’язів верхнього плечового поясу у студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості

 

Таблиця 2

Результати згинання і розгинання рук в упорі лежачи на підлозі

Рис. 2. Успішність студентів у згинанні і розгинанні рук в упорі лежачи

 

Таким чином, отримані результати дають підстави стверджувати, що більше третини студентів за результатами згинання і розгинання рук в упорі лежачи на підлозі мають низький рівень розвитку сили м’язів верхнього плечового поясу, а ще третина – нижче середнього рівня розвитку сили м’язів верхнього плечового поясу. У зв’язку з цим, необхідно внести зміни у процес фізичного виховання, збільшивши обсяг вправ, які сприятимуть розвитку сили м’язів-розгиначів рук. Між результатами в підтягуванні на перекладині та в згинанні і розгинанні рук в упорі лежачи на підлозі було проведено кореляційний аналіз, який оцінювався за коефіцієнтом кореляції Браве-Пірсона. Так, між двома зазначеними вправами коефіцієнт кореляції у хлопців групи становить 0, 85, у хлопців групи – 0, 71, у хлопців групи – 0, 84 і у хлопців групи – 0, 76. За t-критерієм Стьюдента кореляція між результатами двох вправ є значимою і вказує на те, що покращення результатів у підтягуванні на перекладині сприятиме покращенню результатів у згинанні і розгинанні рук в упорі лежачи на підлозі.

На підставі отриманих даних слід відмітити, що одні студенти показали низький рівень розвитку сили як м’язів-згиначів, так і м’язів-розгиначів, інші – низький рівень розвитку сили м’язів-згиначів рук при нижче середнього чи середньому рівні розвитку сили м’язів-розгиначів рук, а треті – низький рівень розвитку сили м’язів-розгиначів рук при нижче середнього чи середньому рівні розвитку сили м’язів-згиначів рук. Для проведення педагогічного експерименту серед усіх студентів були відібрані хлопці, які демонстрували низький результат при виконанні однієї вправи і низький або нижчий від середнього результат при виконанні другої вправи. У групі такі результати показали 13 хлопців, у І групі – 11 хлопців, у ІІ-ій – 15 хлопців, у ІІІ-ій – 17 хлопців. Всі вони були розподілені на експериментальну і контрольну групи (табл. 3).

 

Таблиця 3

Розподіл юнаків на експериментальну і контрольну групи

 

Таким чином, кожна група нараховувала 28 чоловік. Математико-статистична обробка результатів показала, що у хлопців експериментальної і контрольної груп різниця між результатами в підтягуванні на перекладині за t-критерієм Стьюдента становить 0, 184, а в згинанні і розгинанні рук в упорі лежачи – 0, 129. Згідно табличних даних при рівні значимості 0, 05 про вірогідну різницю між результатами двох вибірок можна стверджувати, коли t-критерій Стьюдента становить 2, 048.

Отже, математична обробка результатів показала, що між результатами підтягування на перекладині та згинання і розгинання рук в упорі лежачи вірогідної різниці немає, тому сформовані експериментальна і контрольна групи відповідають вимогам для проведення педагогічного експерименту.

Висновки. Педагогічне тестування на початку експерименту показало, що в підтягуванні на перекладині “незадовільний” результат показали 64 хлопці (52, 0%), “задовільний” – 23 хлопців (18, 6%), “добрий” – 18 хлопців (14, 7%), “відмінний” – 18 хлопців (14, 7%). У згинанні і розгинанні рук в упорі лежачи на підлозі “незадовільний” результат показали 45 хлопців (36, 6%), “задовільний” – 34 хлопців (27, 7%), “добрий” – 15 хлопців (12, 2%), “відмінний” – 29 хлопців (23, 6%).

3. Педагогічне тестування в підтягуванні на перекладині в кінці експерименту показало, що в експериментальній групі “незадовільний” результат показали 2 хлопця (7, 1%), “задовільний” – 22 хлопця (78, 6%), “добрий” – 4 хлопців (14, 3%). У контрольній групі “незадовільний” результат показали 20 хлопців (71, 4%), “задовільний” – 8 хлопців (28, 6%). Між результатами в підтягуванні на перекладині у хлопців експериментальної і контрольної груп в кінці експерименту t-критерій Стьюдента становить 3, 454, що вказує на вірогідні зміни з рівнем значущості 99% (Р≥0, 01), а отже, підтверджує ефективність розроблених методичних рекомендацій.

Перспективи подальших досліджень полягають у розробці методики розвитку сили у студентів-першокурсників з низьким рівнем розвитку сили.

 

 

Боднар Іванна. Особиста фізична культура студентів з низьким рівнем фізичної підготовленості // Науковий вісник Волинського державного університету. – Луцьк: ВДУ ім. Лесі Українки. – 1999. – С. 13-21.

Бурчик М. В. Система оценки физических кондиций юношей 15-17 лет: Автореф. дис.... канд. пед. наук: 13. 00. 04 / Москва, 1994. – 25 с.

Волков Л. Б. Методика виховання фізичних здібностей учнів. – К. : Радянська школа. 1980. С. 5-36.

Гужаловский А. А. Физическое воспитание школьников в критические периоды развития. Теория и практика физической культуры. 1977, № 7. С. 37-39.

Гульянц А. Е. Методика круговой тренировки силовой направленности в системе физического воспитания студентов: Автореф. дис.... канд. пед. наук: 13. 00. 04 /. – ВНИИФК. – 1988. – 27 с.

Завацький В. І. Фізіологічна характеристика розвитку організму школярів. – Луцьк: Надстир’я, 1994. – 152 с.

Круцевич Т. Ю. Методи исследования индивидуального здоровья детей и подростков в процессе физического воспитания – К. : Олимпийская литература, 1999. – 240с.

Сухоцкий И. В. Методика повышения общей силовой подготовленности учащихся СПТУ на уроках физической культуры: Автореф. дис.... канд.

Шиян Б. М. Методика фізичного виховання школярів (Практикум). – Львів: Світ, 1993. – 184 с.

Шиян Б. М., Папуша В. Г., Приступа Є. Н. Теорія фізичного виховання. – Львів: ЛОНМІО, 1996. – 220 с.