Портал образовательно-информационных услуг «Студенческая консультация»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Нормативно-правовий акт

Предмет: 
Тип работы: 
Курсова робота
К-во страниц: 
34
Язык: 
Українська
Оценка: 
Зміст
 
Вступ
1. Поняття та види нормативно-правових актів
2. Межі дії нормативно-правових актів
3. Відмінність актів державного управління від інших правових актів
4. Властивості та ознаки актів державного управління
5. Офіційні видання, що оприлюднюють акти державного управління
6. Вимоги, що висуваються до актів державного управління
Висновок
Використана література
 
Вступ
 
Розбудова правової демократичної України зумовлює зростання ролі права, оскільки воно створює для цього необхідні умови: упорядкованість, визначеність організованість, динамічність суспільних відносин. Це безпосередньо стосується й середовища державного управління, в якому практично втілюється єдність діяльності і структур апарату управління.
Державне управління – одна з форм діяльності держави, це відносно самостійна організаційно-владна, розпорядча діяльність органів виконавчої влади та її уповноважених в особі адміністрації державних підприємств та установ, які здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України щодо практичної організації завдань та функцій держави. [11]
Встановлення та застосування норм права у процесі державного управління здійснюється державними органами через видання актів державного управління.
В юридичній літературі акти державного управління, по-перше розглядаються у якості дії, по-друге як документ, по-третє як форма виконавчо-розпорядчої діяльності – це останнє розуміння акта найбільш розповсюджене. Однак слід мати на увазі, що формою діяльності є не сам акт, а його видання. Встановлюючи норму чи застосовуючи її, орган управління щось приписує (дотримуватися правил, зарахувати на роботу і т. і.), причому завжди у визначеній юридичній формі (наказ, рішення, розпорядження і т. п.). Ці приписи – вияв державної волі, вони мають державно-владний характер. Акти державного управління видаються на підставі і на виконання закону, у порядку та формі, визначених законом. [2]
Тобто, акти державного управління є засновані на законі приписів державно-владного характеру, видані у відповідних формах у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності уповноваженими органами або посадовими особами.
Акти державного управління – правові акти. Вони завжди направлені на досягнення певного правового результату, або на встановлення (скасування, зміну) правових норм, або виникнення (зміну, припинення) певних правовідносин, або і на те і на інше одночасно. За допомогою цих актів надаються певні права чи встановлюються певні обов’язки.
Акти державного управління – однобічні владні акти. Вони видаються від імені держави, є наслідком реалізації державно-владних повноважень, формою вияву державної влади. Вони обов’язкові для виконання усіма до кого вони адресовані, і при необхідності їх виконання забезпечується заходами державного примусу.
Різним є юридичне значення актів державного управління. Вони можуть відігравати роль юридичного факту. Так, згідно ст. 4 Цивільного кодексу України акти управління є однією з підстав, в силу якої виникають цивільні права та обов’язки.
Акт державного управління може бути підставою для видання іншого акту державного управління.
 
1. Поняття та види нормативно-правових актів
 
Нормативно-правовий акт – це дійсно найбільш розповсюджений у наш час вид джерела права, що містить норми (правила поведінки), установлені чи визнані державою, забезпечені можливістю державного примусу. Другою за значущістю формою є правові договори. Правовий звичай має обмежене застосування, а судовий прецедент не використовується в Україні взагалі.
Нормативно-правові акти – це офіційні письмові документи, прийняті компетентними суб’єктами, в яких в односторонньому вольовому порядку встановлюються, змінюються чи скасовуються загальнообов’язкові правила поведінки. Такими є конституції, закони, укази президента, постанови, тощо. [3]
Варто звернути увагу, що поняття акт узагалі ж вживається в теорії права в двоякому змісті. Один – це акт як дія, другий – це акт як матеріальний (письмовий, електронний) носій інформації, як документ. Саме в останньому змісті і позначається нормативно-правовий акт як джерело права.
Така форма права, як нормативно-правовий акт, породжує і безліч актуальних наукових проблем, одні з яких вирішені в теорії права, а інші знаходяться в стадії обговорення.
Насамперед, це проблема структури нормативно-правового акта і її співвідношення зі структурою самого права.
Нормативно-правовий акт завжди має зовнішню структуру: визначені реквізити, що дозволяють його відносити до відповідного виду, наприклад, розрізняти закон це чи постанова, а також визначити, коли він був прийнятий, коли вступив у дію, ким прийнятий, затверджений, підписаний і т. д. Офіційні реквізити являють собою зведення про посадову особу, що підписала акт, заголовок, вид акта, номер акта і дату прийняття. Також нормативно правовий акт має «преамбулу»- передмова – уставна чи вступна частина. У який звичайно викладаються принципові положення, спонукальні мотиви, мети видання відповідного акта. Преамбула містить «норми-мети» і «норми-принципи», що не володіють безпосередньою юридичною чинністю, але можуть враховуватися при тлумаченні інших положень акта. Зокрема в Конституції України написано „Верховна Рада Украіни від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року (1427-12), схваленим 1
CAPTCHA на основе изображений