Соціальний портрет підприємця

Особливі інтелектуальні здатності підприємця характеризуються в такий спосіб: гнучкість мислення й аналітичний склад розуму, уміння думати, генерувати ідеї, у тому числі комерційні, це творчо мисляча людина, що володіє кмітливістю й широтою світогляду, що вміє знаходити нестандартні рішення.

Як схильність до підприємницької діяльності відзначаються також й особливі психологічні характеристики особистості: сприйнятливість до змін, схильність до новаторства, інноваціям, ризику й одночасно стабільність до стресів.

І останню групу особливих якостей підприємця становлять так звані комунікативні здатності, до них відносять: уміння розуміти людей і вибудовувати з ними взаємини, тобто й бути комунікативними, уміння підбирати собі компаньйонів і виконавців і також вибудовувати відносини в інтересах справи. Деякі автори вказують також на важливість такої поведінкової характеристики, як агресія, інші ж, навпроти, вважають характерним прагнення до співробітництва.

Економічні характеристики: прагнення до примноження багатства, до інновацій і їхнього здійснення, а також праці з метою зростання сукупної вартості капіталу.

Соціальні характеристики: ініціативність, організаторський талант, включаючи вміння здійснювати організацію й реорганізацію соціально-економічних механізмів, готовність ризикувати.

Психологічні характеристики: присутність творчого початку й прагнення до новизни, до самостійності, бажання чого-небудь досягти.

Підприємець по-західному – це новатор, реформатор і революціонер у способах виробництва. Головна відмінність вітчизняного й закордонного підприємця може полягати в тому, що прагнення до примноження багатства не є головною метою діяльності. І це можна побачити, аналізуючи значимість для українського підприємця тих або інших цінностей. Згодом ми зможемо здійснити аналіз і найбільш характерних рис підприємця, співвідносити їх з тими, які в остаточному підсумку визначають успіх їхньої діяльності.

З розвитком підприємництва багато хто пов'язують надії на поліпшення ситуації в країні. Частка респондентів, що вважали, що розвиток підприємництва відродить нашу економіку й приведе до достатку товарів і послуг, склала відповідно 87% й 79%. Це дозволяє говорити про перелом у свідомості людей: підприємницьким структурам стали довіряти.

Проте населення тривожить процес розшарування, що підсилився з розвитком підприємницької діяльності, поділ суспільства на багатих і бідних, що може послужити причиною соціальних конфліктів. Найбільше схильні побоюватися розшарування суспільства люди старшого віку (79%), респонденти, що належать до вікової групи 40-54 року (82%), і працівники державного сектора економіки (78%). 70% експертів також вважають неминучим наслідком підприємницької діяльності соціальне розшарування. Найменше викликає тривогу можливість економічної залежності країни від Заходу в результаті розвитку підприємництва.

Таким чином, у цей час страх перед розшаруванням суспільства на багатих і бідних є однією з найважливіших тенденцій у суспільній думці. Хоча цей процес є природним і неминучим, в очах людей він небезпечний і негативно позначається на багатьох сторонах життя суспільства. Це пов'язано із демографічними проблемами: падінням народжуваності, високою смертністю внаслідок падіння рівня життя більшої частини населення. Безумовно, пов'язано й з економічним аспектом: безробіття, страйки й т. д. Позначиться й на культурно-моральній атмосфері: зниження престижу утворення, рівня загальної культури, зниження цінностей духовно-моральних якостей, поява егоїзму, індивідуалізму й т. д. Розшарування на бідних і багатих приведе на думку респондентів до росту злочинності, соціально-психологічної напруженості, непевності у майбутньому й так далі.

Однак намагатися зупинити процес розшарування суспільства шляхом обмеження доходів, непомірних податків не має сенсу. Подібні дії можуть лише унеможливити розвиток підприємництва, погасити приватну ініціативу.

Незважаючи на критичність, неприйняття частиною населення підприємництва й підприємців, люди здебільшого не вірять у можливість ліквідації підприємницької діяльності, та й не хочуть цього. 45% опитаних вважають, що, з огляду на сьогоднішню обстановку в країні, підприємництво буде розвиватися високими темпами. 39% вважають, що підприємництво буде розвиватися повільно. Лише 2, 5% населення вважають, що підприємництво поступово стихне, а з експертів цієї позиції не дотримується ніхто.

Хоча підприємництво усе більше набирає чинність, проте, воно стикається із чималими труднощами й потребує підтримки з боку органів влади й керування. При проведенні політики підтримки підприємництва важливо враховувати, у яких сферах економіки вона потрібна найбільше. На думку самих підприємців, варто підтримувати насамперед інтелектуальне виробництво (інформатика, наука, мистецтво) – 64%. Потім виробництво засобів виробництва (39%) і інші виробляючі галузі (будівництво, виробництво предметів споживання, сировинні – усе по 33%). Найменше, на думку експертів, потребують підтримки не виробляючі галузі економіки – сфера обслуговування (14%), торгівля (12%), фінанси (12%).

За даними опитування, кожен третій (31%) бажає зайнятися підприємницькою діяльністю, а 14% уже займаються нею. Тобто майже половина населення бере активну участь або готова взяти активну участь у ринкових відносинах.

Насамперед, найбільш імовірний резерв поповнення робочої чинності приватного сектора становлять молоді люди у віці до 30 років (45%), що служать (44%), молодь (62%), з незакінченою вищою й середньою фаховою освітою (40%).

Працівники приватного сектору проявляють найбільшу задоволеність місцем своєї роботи (61%). При цьому 21% працівників державного сектора й 26% працівників колективного хотіли б працювати в приватному секторі. У найближчому майбутньому варто очікувати відтік робочої чинності в приватний сектор економіки (особливо за рахунок колективного сектора), що буде значно поповнюватися за рахунок молоді (57% молоді виразили бажання працювати в приватному секторі економіки).