Впровадження інвестиційного проекту МКП “Миколаївводоканал"

Водопостачання м. Миколаєва може здійснюватися із двох джерел: р. Дніпро та Жовтневого водосховища. Через значне забруднення місцевих джерел водопостачання, головний водозабір м. Миколаєва знаходиться на р. Дніпро в 70 км від міста.

Жовтневе водосховище, яке є резервним джерелом водопостачання, наповнюється водою з р. Інгулець через мережу каналів Інгулецької зрошувальної системи. Загальний об’єм водосховища дорівнює 31,5 млн. м3, а корисний близько 26,08 млн. м3. 

Основним джерелом питної води для міста є водовід „Дніпро-Миколаїв” довжиною близько 73 км, перша нитка якого була введена в експлуатацію в 1979 році, а друга повністю добудована в 2002 році. Водозабір знаходиться в с. Микільське Херсонської області потужністю 280 тис. м3 води на добу до насосної станції водопроводу 1-го підйому, звідки непідготована вода транспортується на очисні споруди водопроводу. Потужність очисних споруд водопроводу дорівнює 190 тис. м3 води на добу.

Очисні споруди водопроводу, розташовані на земельній ділянці площею близько 52,8 га, будувалися трьома чергами, перша з яких введена в експлуатацію в 1958 році, друга в 1968 році, третя - в 1978-1979 роках. Реконструкція та модернізація очисних споруд з моменту вводу в експлуатацію третьої черги, з 1979 року і дотепер, не здійснювалася, на теперішній момент очисні споруди в аварійному стані, не відповідають загальноєвропейським стандартам, хоча після очистки вода відповідає ГОСТу 2874-82 „Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством”. 

Загальний знос очисних споруд складає 43%. 

Технологічна схема очищення води складається з наступних стадій очищення та обробки: фільтрування, коагулювання, знезараження, відстоювання, Очищена на швидких фільтрах вода надходить в резервуари чистої води ємністю 19 тис. м3. Оцінка загального стану Очисних споруд водопроводу (далі ОСВ) засвідчує, що виробничий ресурс споруд повністю вичерпаний. Спостерігаються наявність значних пошкоджень контактних резервуарів (що спричиняє значні витоки води), фільтраційних відсіків та самих споруд, що підтверджує попередній висновок про неможливість їх нормальної експлуатації вже у найближчому майбутньому. Оскільки якість води з водоводу „Дніпро-Миколаїв” є задовільною, ОСВ ще в змозі підтримувати показники якості питної води в межах стандарту без широкого застосування коагулянтів та процесу седиментації. Але, під час пікових навантажень на ОСВ, застосовується вода з Жовтневого водосховища, якість питної води знаходиться поза припустимими межами стандарту. Зважаючи на це, проблемою в даному випадку є відсутність функціонуючого контактного резервуару для попереднього хлорування сирої води, побудованого ще у 1958 році для технологічної лінії на 40 тис. м3/добу.

Іншими ключовими моментами функціонування ОСВ, що потребують окремої уваги, є наступні:

1. Склад зберігання хлору та обладнання для дозування знаходяться в незадовільному стані, і не відповідають як нормам ЄС, так і українським стандартам щодо того зберігання. Це в свою чергу спричиняє потенційний ризик для безпеки операторів.

2.Насосна станція постачання питної води складається з 8 насосних комплексів, з яких лише 3 є діючими, що також може спричинити серйозні проблеми з постачанням питної води у разі виходу із ладу одного з насосів. Також треба відзначити, що насосні системи є вкрай неефективними та споживають надмірну кількість електроенергії. 

3. Промивні води та мул з фільтрів скидаються в річку неочищеними, що, в свою чергу, обертається додатковими фінансовими видатками підприємства через штрафні санкції за забруднення довкілля.

Після очисних споруд розподільчими трубопроводами загальною довжиною близько 1000 км і за допомогою 21 підвищувальної насосної станції водопроводу очищена питна вода подається споживачам міста цілодобово. На всіх трубопроводах встановлені витратоміри типу УЗВВ для обліку обсягів поданої питної води. Мережа трубопроводів розподілена на три зони тиску, що дозволяє певним чином економити електроенергію.

На сьогоднішній день середньодобове споживання води складає близько 170 тис. м3, з яких 80% споживається населенням (централізованим водопостачанням користується 80% населення м. Миколаєва), а 20% задовольняють виробничі потреби промислових підприємств м. Миколаєва.

Система трубопроводів зношена і потребує капітального ремонту, оскільки строк експлуатації деяких мереж перевищує 50, 60, 70 і навіть 80 років. Близько 55 км мереж знаходяться в аварійному стані, як наслідок - втрати очищеної питної води в мережах досягли рівня 34% від загального водоспоживання (в середньому, щодоби відбувається 8 пошкоджень на мережах водопостачання).

Ключовим компонентом мережі водопостачання є головна насосна станція водопроводу ІІІ підйому, розташована у центрі Миколаєва. Вона постачає питну воду усім споживачам, розташованим в центрі міста, та має лише один варіативний насос, який дозволяє коригувати автоматично тиск в системі залежно від поточного навантаження. Але на цій насосній станції відсутні подібні резервні агрегати, які б забезпечували безперебійне водопостачання у разі аварії або планового ремонту насосного обладнання.

Система водовідведення міста складається із мережі самоплинних колекторів, якими стічні води транспортуються на 26 насосних станцій каналізації, та мережі напірних колекторів, якими стічні води транспортуються від насосних станцій каналізації до Варварівських чи Галицинівських очисних споруд