Розвиток елементарних математичних уявлень у молодших дошкільників

Рівень сформованості математичних уявлень дошкільників можна оцінити за наявністю знань та вмінь, їх якісною характеристикою і діяльністю дитини під час виконання завдань. Основними критеріями оцінки є правильність і повнота, усвідомленість та осмисленість, міцність та дієвість математичних уявлень, характер діяльності дитини та критичність мислення в процесі виконання завдань (Н.І. Баглаєва).

Весь процес формування елементів математики безпосередньо пов'язаний із засвоєнням спеціальної термінології, яка робить поняття осмисленим, підводить до узагальнень, до абстрагування.

Одним із суттєвих компонентів процесу навчання є форми його організації. У дидактиці "форма" (від латинського - система організації, внутрішня структура) розглядається як засіб побудови навчальної діяльності. Різноманітність форм навчання визначається кількістю дітей, місцем і часом проведення занять, способами діяльності дітей, а також способами керівництва з боку педагога. Виходячи з особливостей організації навчання, що визначається кількістю дітей, розрізняють індивідуальну, колективну й групову (диференційовану) форму навчання. 

Одна з найдієвіших форм навчання - індивідуальне навчання. Ця форма навчання полягає в тому, що дитина набуває знання, виконує різні завдання, маючи можливість отримання при цьому безпосередньої або опосередкованої допомоги з боку дорослого. Особливе місце індивідуальна форма навчання набула в системі М. Монтессорі, поширеній і в системі вітчизняного дошкільного виховання в 20-30 роках. Однак об'єктивні умови (головним чином, економічні) на перший план поставили колективні й групові заняття з дітьми (О.П. Усова, Г.М. Леушина та ін.).

При колективній формі навчання один педагог працює одночасно із цілою групою, наявні взаємна допомога, взаємне навчання. Але значним недоліком колективної форми навчання є те, що недостатньо враховуються індивідуальні відмінності. Слід відзначити, на жаль, що колективна форма навчання в дитячому садку від початку 50-х років і до сьогоднішнього часу займає провідне місце у формі занять зі всією групою дітей. Традиційно навчання дітей здійснюється за єдиними програмами і єдиними навчальними посібниками [9].

Коли сьогодні обговорюється проблема перебудови дошкільного виховання, то, перш за все, йдеться про оновлення форм організації навчання і виховання дітей, про раціональне поєднання індивідуального й колективного навчання.

Навчально-виховний процес, для якого характерне врахування типових індивідуальних відмінностей дітей, рівнів розвитку, прийнято називати диференційованим. 

У сучасній практиці дошкільних закладів спостерігаються дві тенденції в організації навчання. Частина педагогів пропонує зовсім відмовитись від колективних занять з математики, замінивши їх іграми, індивідуальними бесідами та іншими формами роботи. Причому, іноді спостерігається взагалі спонтанна форма, виходячи з інтересів і потреб дітей, вирішення дидактичних завдань. Інші педагоги віддають перевагу колективній формі, індивідуальне й диференційоване навчання використовують як додаток до основної - колективної.

При виборі методів враховується мета, завдання навчання, зміст знань. що формуються на даному етапі, вікові та індивідуальні особливості дітей, необхідні дидактичні засоби, а також особисте ставлення вихователя до тих чи інших методів і конкретні умови, в яких відбувається процес навчання.

Експериментальні дослідження й педагогічна практика навчання дошкільників елементам математики переконують у перевазі такої організації навчального процесу, при якій органічно поєднуються різні форми та методи навчання [29].

У дидактиці особливе місце відводиться засобам і методам навчання, під якими розуміються: сукупності предметів, явищ (Ф.Є. Гмурман, Ф.Ф. Корольов), знаки (моделі), дії (П.Р. Атутов, І.С. Якіманська), а також слово (Г.С. Костюк, О.Р. Лурія, М.М. Скаткін та ін.), яке бере участь у навчально-виховному процесі й забезпечує засвоєння нових знань і розвиток розумових здібностей. Можна сказати, що засоби навчання - це джерела отримання інформації, як правило, це сукупність моделей різного походження. Розрізняють матеріально-предметні (ілюстративні) моделі та ідеальні (мислительні) моделі. У свою чергу, матеріально-предметні моделі поділяються на фізичні, предметно-математичні (прямої та непрямої аналогії) і просторово-часові. Серед ідеальних розрізняють образні і логіко-математичні моделі (опис, інтерпретація, аналогія). Матеріально-предметні моделі: пристрої, таблиці, діапозитиви, діафільми та ін. Ідеальні: дидактичні. навчальні, методичні посібники.

Основними функціями засобів навчання є:

1.реалізація принципу наочності;

2.сприяння накопиченню чуттєвого досвіду;

3.ведення до оволодіння способами дій;

4.репрезентація складних абстрактних математичних понять у доступній формі;

5.надання можливості вихователю керувати пізнавальною діяльністю дітей;

6.збільшення обсягу самостійної пізнавальної діяльності дітей;

7.раціоналізація, інтенсифікація процесу навчання [30].

Слід зазначити, що ці функції постійно змінюються у зв'язку з удосконаленням теорії й практики навчання дітей.

 

 

У системі навчання і виховання дошкільників активно використовуються дидактичні (навчальні) ігри, які розвивають спостережливість, уяву, пам’ять, мислення, мовлення, сенсорні орієнтації дітей у розмірах, формах, кольорах, максимально задіюють інтелектуальний потенціал у пізнанні світу і себе.

Якщо творчі ігри забезпечують максимальні можливості для вияву уяви, нестандартного мислення, ініціативи дітей, то педагогічна мета дидактичних полягає в сенсорному вихованні, мовленнєвому розвитку, ознайомленні дошкільників з навколишнім світом, формуванні у них елементарних математичних уявлень тощо.

Дидактична гра — гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок.

Дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність,