Особливості впливу сучасної сім’ї на девіантну поведінку молоді

1.Установи первинної соціальної профілактики. Дитячі сади, школи, установи додаткової освіти, мед. установи і т.п., діяльність яких спрямована на забезпечення адекватної соціалізації основної маси дітей, реалізацію їхніх прав і законних інтересів.

2.Установи первинної спеціальної профілактики. Соціальні притулки, реабілітаційні центри для дітей з обмеженими можливостями, центри соціальної допомоги родини і дітям, психолого- медико- соціальні центри, центри постинтернатної адаптації і т.п., що надають допомогу соціально - дезадаптованим дітям і дітям , опинившимся у важкій життєвій ситуації, що мають підвищений ризик здійснення правопорушення.

3.Установи вторинної спеціальної профілактики. Відділи попередження правопорушень неповнолітніх органів внутрішніх справ, відкриті і закриті спеціальні учбово- виховні установи, що повинні здійснювати ресоціалізацію неповнолітніх правопорушників і дітей, що зробили суспільно небезпечні діяння до досягнення віку настання кримінальної відповідальності.

4. Установи кримінально - правової і кримінально-виконавчої профілактики. Виховні колонії, головною задачею яких є попередження рецидивної злочинності неповнолітніх.

Таким чином, ріст дитячої злочинності в Україні відповідає загальносвітовій тенденції, яку можна розглядати в якості мегатенденції- спрямованої, тривалої і глобальної динаміки розвитку цього соціального феномену. Субстанціальні причини мегатенденції повинні бути однаковими незалежно від просторових і тимчасових розходжень. Вони є постійно діючими факторами. Наростаюча соціальна дезорганізація веде до втрати соціальними інститутами даного суспільства можливості реалізовувати основну функцію- задоволення конкретної соціальної потреби.

Ще однією формою девіантної поведінки є алкоголізм. Фактично алкоголь ввійшов у наше життя, ставши елементом соціальних ритуалів, обов'язковою умовою офіційних церемоній, свят, деяких способів часопроводження, рішення особистих проблем. Однак ця соціокультурна ситуація дорого обходитися суспільству. Як свідчить статистика, 90% випадків хуліганства, 90% зґвалтувань при обтяжуючих обставинах, майже 40% інших злочинів зв'язані зі сп'янінням. Вбивства, грабежі, розбійні напади, нанесення тяжких тілесних ушкоджень у 70% випадків відбуваються особами в нетверезому стані; близько 50% усіх розводів також зв'язано з пияцтвом.

Вивчення різних аспектів споживання алкоголю і його наслідків представляє велику складність. За якими критеріями можна судити про алкогольну ситуацію і її динаміку? Як правило, використовуються три групи соціологічних показників гостроти алкогольної проблеми і масштабів поширення пияцтва в країні: по-перше, рівень споживання алкоголю на душу населення і структура споживання; по-друге, характеристики масової поведінки, що є наслідком споживання спиртного; по-третє, збиток, заподіяний економіці і суспільству пияцтвом.

Показник рівня споживання алкоголю має сенс тільки в сполученні з даними про структуру споживання. Варто враховувати і ще цілий ряд характеристик, наприклад, регулярність споживання, тривалість, зв'язок із прийомом їжі. Важливі й особливості розподілу загального обсягу споживання алкоголю серед населення: чисельність і склад питущих, непитущих, питущих помірковано; розподіл споживання алкоголю між чоловіками і жінками, по віку і інших соціально-демографічних ознаках. Поведінка при однаковому ступені сп'яніння й оцінки цієї поведінки також істотно розрізняються в соціокультурних і етнічних групах. Усі перераховані характеристики входять у поняття моделі алкогольного споживання.

Життєвий досвід і наукові дослідження переконливо показали величезну шкоду і непоправний збиток, що наносить зловживання алкоголем фізичному і психічному здоров'ю, працездатності і творчій активності людини, добробутові родини і суспільства в цілому. 

Більшість соціологів, юристів і економістів, що займаються соціальним аспектом алкоголізму, як основну причину пияцтва висувають живучість звичок і звичаїв, що дісталися нам від предків, прихильність людей “до диких питних звичаїв”.

Разом з тім під впливом вікових традицій і звичок підсилювалася дія й інших відомих факторів, що сприяли розвиткові алкоголізму [41, С-37].

Про негативний вплив пияцтва батьків на потомство знали ще в далекій давнині. Грецька міфологія оповідає, що богиня Гера родила від сп'янілого Зевса кульгавого Гефеста. Виречення Плутарха “п'яниці народжують п'яниць” стало крилатим. Нині ж учені-медики єдині в думці про те, що спадкоємний фактор являє собою той ґрунт, на якому легше усього формується пристрасть до спиртного і наркотиків, розвивається алкоголізм і наркоманія. В однаковій мірі доведень пагубний вплив алкоголізму і наркоманії батьків на здоров'я їхніх дітей. Діти алкоголіків і наркоманів народжуються кволими, хворобливими, психічно і фізично відсталими, погане учаться, конфліктують з однолітками і т.п.

За останні десятиліття зросло число випадків алкоголізму і наркоманії серед молоді, включаючи підлітків і юнаків. Фахівці-медики пояснюють це, насамперед тим, що діти, що виросли в алкогольних родинах, мають у тому або іншому ступені ослаблений біологічний ґрунт або схильність до алкоголізму. Цьому, зрозуміло, сприяє і ранне знайомство молоді зі спиртними напоями. Так, дослідження показали, що багато молодих людей до моменту закінчення школи вже знали смак вина. А деякі з них навіть устигли звести з ним більш близьке знайомство.

За даними статистики, 80% убивств і більш 90% випадків хуліганства відбувається в п'яному виді. Від 60 до 80% прогулів, чинених на промислових підприємствах, також зв'язані зі споживанням алкоголю або інших одурманюючих засобів. У середньому по країні злочини, зв'язані з алкоголем, складають 43%.

Правда у тім, що в загальній сукупності проблем, що виникають у зв'язку з вживанням алкоголю і наркотичних засобів, центральне місце займає проблема соціальної, моральної деградації. Саме отут корінь небезпеки пияцтва, алкоголізму і наркоманії як соціального явища. Моральна деформація особистості п'яниці