Регулювання договірних відносин підприємств у сфері торговельної діяльності

З іншого боку, фінансовий аналіз в сучасному розумінні прийшов до нас із розвинутих країн, де логіка його структурування, зміст і послідовність розглядаються виходячи з бухгалтерського балансу. Це призвело до того, що позабалансові зобов’язання та права не враховуються при аналізі вітчизняними аналітиками. Рішення ж про надання комерційних і фінансових позик повинні прийматись та коригуватись з врахуванням неухильних консенсуальних договорів, що обліковуються на позабалансових рахунках.

Аналіз фінансового стану суб’єкта господарювання з врахуванням договірних зобов’язань і прав необхідно здійснювати за двома напрямками, які мають певні особливості. Аналіз фінансового стану контрагента (покупця, постачальника, позичальника) потрібен для визначення його плато- та кредитоспроможності. Аналіз, проведений на власному підприємстві – для розкриття потенціалу щодо надання комерційних позик за умови дотримання визначеного рівня ліквідності, що безпосередньо пов’язаний з аналізом та управлінням грошовими потоками [8, 74].

 

 

На підставі аналізу динаміки дебіторської заборгованості на підприємстві і складеного прогнозу її стану керівники приймають рішення щодо стратегії кредитної політики підприємства. В подальшому вагомого значення набуває питання, чи спроможне підприємство надати таку позику і в якому обсязі. При цьому прогнозну ліквідність і платоспроможність підприємства потрібно постійно коригувати на суму позабалансових прав та зобов’язань.

В будь-якому випадку при визначені ліквідності і, особливо, платоспроможності підприємства необхідно враховувати договірні зобов’язання і права, що випливають із консенсуальних, неухильних договорів. При цьому прогнозну ліквідність і платоспроможність потрібно визначати з врахуванням авансів, що повинно сплатити наше підприємство, натомість одержати товарно-матеріальні цінності і навпаки. Вплив договірних зобов’язань на прогнозний фінансовий стан підприємства стає відчутним на прикладі підприємств із сезонним характером виробництва, що укладають форвардні контракти, або будь-яких інших, що мають подібні угоди.

Збільшення кількості рахунків та інформаційного навантаження на бухгалтерію не буде обтяжливим, якщо використовувати комп’ютерні програми. Для таких програм в роботі запропоновано структуру синтетичного та аналітичного обліку із використанням позабалансових рахунків і відповідних довідників аналітичного обліку (додаток 4).

В комп’ютерних програмах для обліку розрахунків потрібно створити наступні об’єкти нормативно-довідкової інформації: перелік агентів (структурний підрозділ або відповідальна особа, що несе відповідальність по укладанню і виконанню договору) ; перелік контрагентів (юридичні або фізичні особи, що мають договірні відносини з підприємством) ; масив інформації про укладені договори (документ, що є підставою здійснення операцій).

Укладання договору – введення первинного документу “Договір постачання” в базу даних програми; надходження коштів на поточні рахунки підприємства за договором на підставі банківських документів – формування записів по дебету рахунків грошових коштів із кредиту відповідних рахунків; формування звіту по договорах, завершених як до настання встановленого строку, так і своєчасно.

 

 

Функціями оперативно-комерційної служби являються:

- проведення переговорів з іноземними фірмами;

- підготовка комерційних розрахунків по базисних і валютно-фінансових умовах контракту;

- організація поставок (перевезення, страхування зовнішньоторгових вантажів) відповідно до контракту і контроль за їх виконанням;

- забезпечення технічного і гарантійного обслуговування експортної та імпортної продукції;

- перегляд рекламацій по експорту й імпорту;

- ведення комерційної переписки з іноземними фірмами та ін. [11, 65].

Від точності і повноти формулювання потенційно можливих умов договору (контракту) залежить ефективність підприємницької діяльності, заснованої на договірних взаємовідносинах партнерів. Тому ретельне визначення і формулювання конкретних умов для певних розділів договору можна вважати визначальним етапом підготовки його проекту.

Докладніше розглянемо формулювання конкретних специфічних і загальних умов договору за окремими його розділами.

Предмет договору. Формулювання цієї умови залежить від виду угоди (операцій). Наприклад, у підприємницькому договорі щодо купівлі-продажу ця умова може мати назву «предмет договору» або «кількість товару». Зміст її полягає у зобов’язанні продавця поставити певну кількість конкретного товару, а покупця – прийняти та оплатити його.

Крім того, у тексті цього розділу договору мають бути зроблені застереження щодо одиниць виміру товару, допусків тощо кількості (для вантажів великої маси – деревина, вугілля, руда тощо), врахування природної втрати ваги, відповідальності за неї.

Якість продукції. Якість товару, що обумовлюється по договорі, залежить насамперед від його виду і функціонального призначення (для марганцевої руди – відсотковий вміст марганцю; для паперу – тип, щільність і вага).

Найчастіше у договорах використовуються такі формулювання:

- товар повинен мати торговельну марку конкретної фірми і продукуватися на одному з підприємств або філій фірми;

- якість товару має відповідати вимогам міжнародних стандартів або стандартів, прийнятих у країні продавця;

- якісні характеристики всієї маси товару повинні відповідати якості його зразка;

- якість товару повинна відповідати вимогам покупця чи технічним умовам виробника.

Якість товару, що поставляється за укладеним договором,