Роль інвестицій в забезпеченні ефективності функціонування економічної системи

Інвестиційний процес в АПК має свою специфіку, так як являє собою складну багатогалузеву виробничо-економічну систему, в складі якої виокремлюють три головні сфери.

Перша сфера включає галузі промисловості, які забезпечують АПК засобами виробництва: тракторне та сільськогосподарське машинобудування, машинобудування для харчової та легкої промисловості, виробництво мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин, ремонт обладнання та техніки, будівництво. На частку даної сфери припадає біля 10% кінцевого продукту та 15% основних виробничих фондів, 20% чисельності робітників АПК.

Друга сфера представлена сільським господарством. Сільське господарство отримує виробничі ресурси від 80 галузей і само постачає свою продукцію в 60 галузей. В даній сфері виробляється майже 50% кінцевого продукту і сконцентровано біля 65% виробничих основних фондів та 60% чисельності робітників.

Третя сфера включає сукупність галузей та підприємств, забезпечуючи заготівлю, транспортування, переробку сільськогосподарської сировини, а також реалізацію кінцевого продукту. В дану сферу входять харчова промисловість (харчовосмакова, молочна та м’ясна), легка промисловість, заготовчі та торгові організації. На третю сферу припадає 40% загального об’єму кінцевої продукції, 20% усіх виробничих фондів та чисельності робітників АПК.

Однією з головних умов динамічного функціонування агропромислового комплексу є пропорційність та збалансованість розвитку всіх його сфер. При інвестуванні АПК необхідно враховувати, що інвестиції належить залучати у всі галузі, особливо в сільське господарство.

По-перше, процес економічного відтворення в сільському господарстві тісно пов’язане з природнім процесом відтворення. У вигляді необхідних елементів виступають живі організми (рослини, мікроорганізми, тварини), а також грунт.

По-друге, робочий період в основному галузі сільського господарства ( в землеробстві) не співпадає з періодом виробництва і має переривистий характер, що обумовлює сезонність виробництва, яка суттєво впливає на його організацію, ефективне використання техніки, трудових ресурсів, і , в кінцевому підсумку, інвестицій.

По-третє, земля є головним засобом сільськогосподарського виробництва. Місцезнаходження господарств по відношенню до пунктів збуту продукції створюються неоднакові умови для отримання доходів від інвестиційних вкладень.

По – четверте, важливою особливістю сільського господарства є те, що вироблена продукція приймає безпосередню участь в подальшому процесі виробництва. Частина зерна, картофеля та інших культур використовується насіння, корм тваринам; значна частина худоби направляється на відновлення та розширення стада тварин. У зв’язку з цим потрібні додаткові вкладення інвестицій для будівництва приміщень та об’єктів виробничого призначення ( тваринний двір, складів для кормів, сховищ для насіння та іншого матеріалу).

По-п’яте, виробництво сільськогосподарської продукції здійснюється на великий площах та розсіяно по різним кліматичним зонам, що впливає на кінцевий результат роботи. Розміщення по різним регіонам сільськогосподарського виробництва обумовлює великий об’єм перевезень різних вантажів – врожаю сільськогосподарських культур, кормів, добрив, запасних частин і т. ін. Це потребує енергетичних ресурсів та додаткових засобів виробництва в сільське господарство, для придбання яких потрібні значні інвестиційні вкладення.

По-шосте, сільське господарство має свої особливості у використанні техніки, що обумовлено територіальним, просторовим фактором та сезонним характером виробництва. Періодичні розриви між посівами, уходом за рослинами та прибиранням знижують рівень використання техніки та збільшують потребу в основних засобах. Багато операцій, які входять до того чи іншого сезонного процесу, здійснюються один раз у рік в короткий термін часу. У зв’язку з цим для забезпечення довготривалого та економічного використання машин протягом року необхідно враховувати їх універсальні якості, що віддзеркалюється на об’ємі інвестицій при придбанні необхідної сільськогосподарської техніки, на зміну застарілої.

По-сьоме, результати сільськогосподарського виробництва багато в чому залежать від агрокліматичних факторів, від погоди. Врожайність значно коливається по рокам в залежності від метеорологічних умов. Це повинно враховуватись при інвестуванні в розвиток напруги переробки та храніння. Вкладення в запасні напруги окупаються тією частиною врожаю, яка буде збережена у сприятливі для великої врожайності роки. Якщо не врахувати цю особливість може привести до великих втрат врожаю, які намагаються компенсувати ще більшими інвестиціями в подальше вирощування сільськогосподарських культур.

Інвестиційному процесу в АПК притаманні всі ознаки системи: йому притаманні суб’єкт (інвестор), об’єкт (об’єкт інвестицій), зв'язок між ними (інвестування з метою отримання інвестиційного доходу) і середовище, в якому вони існують – інвестиційне середовище (сукупність зовнішніх об’єктів, які визначають об’єктивні характеристики інвестиційного процесу). При цьому зв'язок є системо утворюючим фактором, оскільки об’єднує всі останні елементи в єдине ціле. Системний підхід дозволяє розкрити сутність інвестиційного процесу та надати визначення основних понять.

Учасниками здійснення інвестиційного процесу є: інвестори, замовники, підрядчики, особи, що використовують об’єкти інвестування та інші особи. При цьому важливе місце займають інвестори. Згідно з законодавством під інвестором розуміють суб’єктів інвестиційної діяльності, які здійснюють вкладення власних та (або) залучених коштів на території України та забезпечують їх цільове використання.

Інвесторами в агропромисловому комплексі можуть виступати: фізичні, юридичні особи та особи, які виникають згідно договору о сукупній діяльності та які не мають статусу юридичної особи об’єднання юридичних осіб ( організації АПК, банки, інвестиційні фонди, приватні особи); державні органи та органи місцевого самоврядування; зарубіжні суб’єкти підприємницької діяльності (зарубіжні інвестори).

До потенційних інвесторів можна віднести організації харчової та переробної промисловості, в зацікавленості яких вкладати кошти в розвиток своєї сировинної бази як безпосереднім шляхом закупівлі збанкрутілих господарств, так і шляхом купівлі акцій сільськогосподарських акціонерних товариств.

Іншим активним учасником інвестиційного процесу в АПК є замовник. Замовниками можуть бути інвестори, а також інші фізичні та юридичні особи, які вповноважені інвестором здійснювати реалізацію інвестиційних проектів. При цьому вони не беруть участь у підприємницькій та (або) іншій діяльності інших суб’єктів інвестиційної діяльності, якщо інше не передбачене угодою між ними. Якщо замовник не є інвестором, йому надається право володіння, користування та розпорядження інвестиціями на період та в межах повноважень, встановлених угодою або державним контрактом з врахуванням діючого законодавства.

Учасниками інвестиційного процесу є і підрядчики. До них відносяться фізичні та юридичні особи, які виконують роботи за угодою підряду та (або) державному контракту, який укладається з замовниками згідно з Кодексом України. Підрядчики повинні мати ліцензію на здійснення ними тих видів діяльності, які повинні ліцензуватися згідно з законом.

Наступними учасниками інвестиційного процесу є користувачі об’єктами інвестиційної діяльності. Ними можуть бути інвестори, а також інші фізичні та юридичні особи, в тому числі іноземні держави та міжнародні організації, для яких саме створюється об’єкт інвестиційної діяльності.

Об’єктом інвестиційної діяльності в агропромисловому комплексі є цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, основні фонди та оборотні засоби, а також майнові права та права на інтелектуальну власність.

 Можливість здійснення інвестицій виникає тоді, коли суб’єкт має ресурси або властивості, які дозволяють здійснювати потрібний вплив на відповідні властивості об’єкту. Коли здійснюється вкладання інвестор встановлює зв'язок з конкретним об’єктом та стає його учасником. Таке об’єднання спочатку в результаті дії інвестора призводить до зміни властивостей об’єкту інвестицій, а потім змінені властивості у вигляді інвестиційного доходу діють на інвестора, в свою чергу, змінюючи його властивості, в тому числі покриваючи існуючий дефіцит.

Інвестиції впливають на економічний розвиток АПК, але цей вплив може проявлятись по-різному в залежності від загального економічного положення в країні, від конкретних умов вкладання та використання капітальних засобів. В сучасних умовах інвестування повинно стати одним з основних елементів державної та регіональної економічної політики, яка направлена на збільшення агропромислового виробництва, а також економічної політики організацій, яка направлена на розвиток їх виробничо-господарської діяльності. Пожвавлення загального рівня активності інвестиційного процесу в АПК залежить від сприятливого інвестиційного клімату, який має велике значення для інвесторів та для суб’єктів агропромислового комплексу, які є споживачами інвестиційного капіталу.

Стан інвестиційного клімату є одним з найважливіших індикаторів загальноекономічної ситуації та перспективи розвитку галузі, регіону та країни в цілому. Створення сприятливого інвестиційного клімату в АПК потребує вивчення підходів до управління агропромисловим комплексом в цілому, кожною його галуззю, кожним господарюючим суб’єктом та інноваційним процесом.