Розбудова і зміцнення незалежної України

 

Актуальність теми дослідження. Розбудова і зміцнення незалежної України як демократичної, правової держави, входження її до міжнародного економічного і правового простору, створення соціально орієнтованої ринкової економіки, приєднання до міжнародних договорів, інтенсивна законотворчість, становлення нових правових інститутів кардинально змінюють структуру, специфіку, зміст такого динамічного явища як правові відносини. Їх характер і динаміка пов’язані з усіма зазначеними життєвими обставинами, що мають певні юридичні наслідки, тобто з юридичними фактами.

 Їх головне значення у процесі правового регулювання – юридично забезпечити виникнення, зміну або припинення правових відносин. Адже саме юридичні факти забезпечують перехід від загальної моделі поведінки, закріпленої в юридичній нормі, до конкретних правових відносин. Це потребує нових акцентів у підході до визначення як теоретико-методологічних основ юридичних фактів так і дослідження прикладних аспектів юридичних фактів в сучасній теорії права.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексний загальнотеоретичний аналіз юридичних фактів.

Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання:

1)дослідити поняття “юридичні факти”;

2)проаналізувати ознаки та функції юридичних фактів;

3)визначити види юридичних фактів;

4)дати ґрунтовний аналіз дефектності юридичних фактів.

Об’єктом дослідження є юридичні факти як явище правової дійсності.

Предметом дослідження – теоретико-правові основи та прикладні аспекти аналізу.

Методи дослідження складає система загальнонаукових та спеціальнонаукових методів, що забезпечують об’єктивний аналіз досліджуваного предмету:

1) логічний метод (його застосування дозволило отримати нове юридичне знання про природу та структуру юридичного факту як логічно завершеного поняття);

2) соціогенетичний метод (його застосування сприяло дослідженню проблеми дії юридичних фактів у практично-прикладному аспекті);

3) структурно-функціональний (за його допомогою визначені закономірності функціонування юридичних фактів, їх ціннісне значення та функціональний вплив на суспільство);

4) філософський метод матеріалістичної діалектики ( надав можливість визначити не лише особливості ознаки юридичних фактів, а і їх місце в системі правових понять);

5) історико-правововий ( його використання дозволило розкрити генезис юридичних фактів та залежність їх від історичного етапу розвитку держави і суспільства);

6) порівняльно-правовий метод ( надав можливість визначити загальні та особливі ознаки таких понять, як правовідносини та юридичний факт).

 

 

 

Правові норми, що обґрунтовані в цивільному законодавстві, самі по собі не породжують, не змінюють і не припиняють цивільних правовідносин. Для цього необхідно настання передбачених правовими нормами обставин, які називаються цивільними юридичними фактами.

 Конкретні життєві факти, з якими норми права зв'язують виникнення, зміна або припинення правовий відносин. Такі факти є юридичними тому, що, по-перше, вказівка на них утримується в нормі права (гіпотезі), по-друге, з наявністю цих фактів норми права зв'язують настання юридичних наслідків, тобто виникнення, зміна або припинення правовідносин (суб'єктивних прав або юридичних обов'язків)[2; c.156].

 Тому юридичні факти виступають як сполучна ланка між правовою нормою й цивільним правовідносинами.

 Слід зазначити, що зв'язок між юридичним фактом й юридичними наслідками, що наступили, не носить характеру причинно-наслідкового зв'язку (зв'язку причини й наслідки); це зв'язок, заснований на велінні, наказі норма права. Зникає норма – переривається зв'язок між фактами і юридичними наслідками[4; c.180].

 Без юридичних фактів не встановлюються, не змінюються й не припиняються жодні цивільне правовідносини. Так, Цивільний Кодекс (ЦК) передбачає можливість установлення, зміни або припинення правовідносини оренди. Однак для того, щоб зазначені цивільні правовідносини виникли, необхідне укладання договору, передбаченого ЦК.

 У науковій і навчальній літературі під юридичними фактами розуміються конкретні життєві обставини, що викликають відповідно до норм права настання тих або інших правових наслідків - виникнення, зміна або припинення правового відношення. 

 У словнику під фактом взагалі розуміється дійсна, цілком реальна подія, явище, те, що дійсно відбувалося[6; c.382].

 «Життєві факти, - самі по собі не мають якусь іманентну властивість бути або не бути юридичними фактами. Вони стають юридичними фактами тільки тоді, коли їм таке значення надається нормами права. Факти того самого виду можуть бути або не бути юридичними фактами залежно від того, як вони розцінюються зведеної в закон волею панівного класу».

 Юридичні факти - різновид соціальних фактів. Це явища об'єктивної реальності, відбиті в системі - законодавстві.

 Визнання матеріально-соціального характеру юридичних фактів, дозволяє побачити, що кожен конкретний юридичний факт - не випадкове ізольоване явище, а у відомому змісті й породження даної правової системи.

Юридичний факт — передумова правовідносин. Наприклад, наявність норм права, які регулюють порядок спадкування, не означає, що індивід вступив у спадкоємні правовідносини і одержав спадщину. Необхідне настання певних обставин, що фіксуються в гіпотезах норм права[10; c.62-63].

 Гіпотеза – елемент правового приписання, пов'язаний з іншими елементами – диспозицією або санкцією. Не збігаються вони й по обсязі: модель складного юридичного факту (фактичного складу) може бути закріплена в гіпотезах декількох юридичних норм[11; c.104]. 

 Держава заінтересована лише в корисних для суспільства діях, тому основна увага приділяється нею правомірній поведінці громадян та організацій. Зокрема, дії, шкідливі для суспільства, забороняються законом, що свідчить про особливу увагу держави до цієї сфери правовідносин. Вольові акти регулюються правом, а це означає, що серед юридичних фактів вони складають бі-льшість. Юридичні норми закріплюють