Сучасний погляд та керування мотиваційним процессом

 

1.1 Поняття мотивації та її споріднених категорій

1.2 Еволюція наукових поглядів на мотивацію трудової діяльності

1.3 Сучасний погляд та керування мотиваційним процессом

1.4 Проблеми мотивації праці

2.1 Кар’єра, як інструмент мотивації

2.2 Практичні рекомендації щодо удосконалення системи мотивації праці

 

 

Актуальність теми. Проблема мотивації праці як окремого виду управлінської діяльності набуває важливого значення. Саме мотивація має на меті активізувати праці, стимулювати працювати якнайкраще і тому вивчення теоретичних основ мотивації має важливе наукове значення.

Шляхи ефективного управління персоналом та його мотивації, чинники, що сприяють або перешкоджають підвищенню якості роботи працівників досліджені в роботах таких учених, як О. Виханский, Б. Генкін, О. Гірняк, Дж. К. Грейсон, І. Дубчак, А. Колот, А. Маслоу, М. Мескон, С. Наумік, В. Сладкевич. Саме у розвиток систем мотивації працізробили вагомий внесок такі вітчизняні вчені, як С. Дубенк, М. Кравченко, В. Малиновський, Н. Нижник, Т. Пахомова та ін. На сьогоднішній день в наявних наукових працях ще не достатньо досліджені проблеми, що мають демотивуючий характер, перешкоджають повній реалізації потенціалу, здібностей, використання творчих підходів під час реалізації завдань.

Метою роботи є дослідження проблем мотивації праці та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення системи мотивації праці.

Для досягнення поставленої мети визначено наступні завдання дослідження:

з’ясувати поняття мотивації та дослідити еволюцію наукових поглядів на мотивацію трудової діяльності;

охарактеризувати сучасний стан нормативно-правового забезпечення мотивації праці;

виявити особливості та проблеми мотивації праці;

розробити практичні рекомендації удосконалення системи мотивації

праці.

Методи дослідження. У ході роботи використовувалися такі методи: метод комплексного аналізу (аналіз існуючих підходів у сучасній науці до поняття «мотивація») ; історичний метод (дослідження еволюції наукових

поглядів на мотивацію праці) ; методи індукції та дедукції (визначення основних проблем та недоліків системи мотивації праці) за допомогою методів соціологічних досліджень (статистичних даних) 

 

 

Готовність і бажання людини виконувати свою роботу є одними з ключових факторів успіху функціонування організації. Людина не машина, його не можна «включити», коли потрібно його робота, і «вимкнути», коли необхідність у його праці відпадає.

Одну й ту ж роботу людина може робити, витрачаючи різні зусилля. Вона може працювати на повну силу, а може працювати в півсили. Може прагнути брати роботу легше, а може братися за складну і важку роботу, вибирати рішення простіше, шукати і братися за складне рішення. Все це відображає те, які зусилля готова витрачати людина. І залежить це від того, наскільки вона вмотивована на витрату великих зусиль при виконанні своєї роботи.

В економічній літературі поняття «мотивація персоналу» трактується неоднаково, хоч більшість визначень багато в чому схожі. На думку одних авторів, мотивація – це свідоме прагнення до певного типу задоволення потреб, до успіху. Інші автори під мотивацією розуміють усе те, що активізує діяльність людини. Для ще інших мотивація – це надія на успіх і побоювання невдачі. Досить поширеним є визначення мотивації як рушійної сили поведінки, як прагнення людиною активної дії з метою задоволення своїх потреб. Мотивацію визначають і як стан особи, що характеризує рівень активності і спрямованості дії людини в конкретній ситуації. При цьому мотив виступає як привід, причина, об’єктивна необхідність щось зробити, спонукання до певної дії.

Відомий американський фахівець у галузі менеджменту Річард Л. Дафт мотивацію розглядає як сили, що існують усередині людини або поза нею, і які збуджують у ній ентузіазм і завзятість за виконання певних дій. Далі він зазначає: «Мотивація працівників впливає на їхню продуктивність, і частина роботи менеджера саме і полягає в тому, щоб спрямувати мотивацію на досягнення цілей організації».

Така різноманітність визначень засвідчує, що мотивація персоналу – це складне і багатопланове явище, яке потребує всебічного вивчення. З’ясовуючи сутність і природу мотивації, маємо усвідомлювати, що йдеться передовсім про процес, який відбувається в самій людині і спрямовує її поведінку в конкретне русло, спонукає її поводитись у конкретній ситуації в певний спосіб. На поведінку людини в процесі трудової діяльності впливає комплекс факторів- мотиваторів, що спонукають до діяльності: зовнішніх – на рівні держави, галузі, регіону, підприємства – і внутрішніх – складових структури самої особистості працівника (потреби, інтереси, цінності людини, пов’язані з його особистістю та соціокультурним середовищем, особливості трудової ментальності тощо).

Правомірним є твердження, що найактивніша роль у процесі мотивації належить потребам, інтересам, цінностям людини та зовнішнім факторам- стимулам. З огляду на вищенаведене можна вже сформулювати більш деталізоване визначення мотивації.

Мотивація – це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначають поведінку, форми діяльності, надають цій діяльності спрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей організації. Мотивація – це сукупність усіх мотивів, які справляють вплив на поведінку людини.

Із цього визначення можна зробити висновок, що ефективна реалізація функції мотивації потребує:

усвідомлення того,