Заходи по підвищенню ефективності використання трудових та виробничих ресурсів і їх вплив на результати господарської діяльності

 

РОЗДІЛ І

1. Ефективність використання ресурсів підприємства

2. Показники ефективності господарської діяльності підприємства і використання окремих видів ресурсів

3. Основні показники підвищення ефективності підприємства

4. Шляхи підвищення економічної ефективності підприємства

РОЗДІЛ ІІ

2. Аналіз існуючого стану використання виробничих і трудових ресурсів підприємства

2.1 Показник стану і руху основних фондів

2.2 Показники оснащення підприємства і робітників основними фондами

2.3 Показники ефективності використання основних фондів

2.4 Показники ефективності використання оборотних фондів

2.5 Показники використання трудових ресурсів

РОЗДІЛ ІІІ

3. Заходи по підвищенню ефективності використання трудових та виробничих ресурсів і їх вплив на результати господарської діяльності

3.1 Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню використання ОВФ

3.2 Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню заходів по прискоренню оборотності оборотних коштів

3.3 Методичні рекомендації по економічному обґрунтуванню заходів по підвищенню продуктивності праці

3.4 Вплив підвищення ефективності використання виробничих і трудових ресурсів на господарську діяльність підприємства

Висновки

Додатки

Список використаної літератури

 

 

В сучасних умовах господарювання в умовах переходу до ринкових відносин економіка потребує глибоких і структурних зрушень.

В цих умовах центр економічної діяльності переміщується до основної ланки всієї економіки підприємства. Саме на цьому рівні створюється необхідна суспільству продукція, надаються послуги. На підприємстві зосереджені найбільш кваліфіковані кадри. Тут вирішуються питання економічних витрат ресурсів, застосування висопродуктивної техніки. На підприємстві намагаються знизити витрати до мінімальних. В умовах ринкової економіки “виживає” лише те підприємство, яке більш компетентно визначає вимоги ринку, створює і організовує виробництво продукції, що користується попитом, забезпечує прибутком кваліфікованих робітників.

Ми зустрілися з тією проблемою, що не має в світі аналогів переходу дол. Ринку великої держави з такою як в Україні створеною системою структурного господарювання, високим рівнем монополізму в промисловості, залежністю тисяч промислових підприємців від постачальників окремих видів продукції, що залишилися за межами державних кордонів. Сьогодні потрібно розробити не тільки довгострокову програму поетапного розвитку ринкового сектору економіки, а й визначити найефективніше співвідношення між державним регулюванням і ринковим саморегулюванням. Розбудова ринкового сектору економіки має базуватися на програмі поступової приватизації, розширення підприємства, створення розгалуженої структури ринку, підвищення ефективності виробництва.

Ефективність виробництва на підприємстві тісно пов’язана з проблемою економії всіх видів ресурсів, бо вони є обмеженими. Раціональне використання трудових і виробничих ресурсів є важливим резервом підвищення ефективності виробництва, збільшення обсягів виробництва продукції, підвищення продуктивності праці та фондовіддачі. Частина витрат, які утворюють собівартість продукції, пов’язані з використанням факторів виробництва, що веде до зниження собівартості одиниці продукції і до збільшення прибутків підприємства.

Метою курсової роботи є оволодіння методичного розрахунку показників ефективності використання виробничих і трудових ресурсів, напрацювання навичок оцінки техніко-економічної інформації з метою вивчення виробничого потенціалу підприємства і трудових ресурсів.

В курсовій роботі передбачається провести аналіз використання виробничих і трудових ресурсів підприємства, розробити заходи, які спрямовані на поліпшення їх використання і оцінити вплив запропонованих заходів на результати виробничо-господарської діяльності. Об’єктом дослідження виступає механічний завод, який спеціалізується на випуску технологічного обладнання і відноситься до серійного типу виробництва.

 

 

 

Ринкові відносини – форма зв’язку між виробниками і покупцями, тобто механізм узгодження їх дій. В процесі цих відносин становиться ефективність всіх сфер економіки та кожного підприємства окремо.

Важливою ланкою ринкового механізму є конкуренція. Це ключове поняття, що є змістом ринкових відносин. Досвід західних країн показує, що конкуренція виступає як важливий фактор стимулювання господарської активності, збільшення різноманітності і підвищення якості продукції, зниження затримок і стабілізації економічного росту.

В нашій економіці роль конкуренції незначна. Вона тільки зароджується і проявляється в окремих галузях. Розробка конкурентної стратег дозволяє галузям і підприємствам підвищувати ефективність господарської діяльності і вийти на світовий ринок товарів і організації торгівлі.

Кожне підприємство приймає рішення для вирішення сукупності питань: на якому ринку реалізовувати свій товар, які технології використовувати для виробництва і реалізації товарів, яка структура ресурсів необхідна і як розподілити трудові, матеріальні і фінансові ресурси; яких показників повинно досягнути підприємство за певний період, особливо по якості і технічним характеристикам, ефективності виробництва і збуту.

Існують наступні цілі діяльності підприємства:

- завоювання і збереження певної частини ринку для окремого товару і для всього асортименту;

- підвищення якості всього товару;

- отримання прибутку від господарської діяльності;

- досягнення певних переваг в якості товарів і їх диференціації (забезпечення покупців товарами нової якості), зниження витрат (собівартості);

- забезпечується підвищення ефективності використання матеріальних і трудових, фінансових ресурсів;

- прагнення зайняти лідируюче положення в сфері технології і так далі.

В кожній національній економіці є невичерпні резерви підвищення ефективності як на підприємстві, так і в галузях. Зміна цих показників в сторону підвищення ефективності в даному періоді порівняно з величиною в попередньому періоді свідчить про ефективність роботи підприємства за вказаними напрямками.

Трудові ресурси – це частина працездатного населення, що за своїми віковими, віковими, освітніми даними