Українські топоніми на -ани (-яни)

Наукова новизна. Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше в українській ономастиці глибоко досліджено одну з найархаїчніших моделей – ойконіми із формантом -ани (-яни). Зокрема, вивчено суспільно-історичні передумови виникнення цих ойконімів, розкрито особливості їх творення у контексті загальнослов’янської ойконімійної системи, з’ясовано функції форманта -ани (-яни), виявлено тенденції у процесі його розвитку і становлення, розкрито семантику і словотвірну будову твірних основ ойконімів на -ани (-яни). Унаслідок вивчення структури і семантики слов’янських ойконімів цієї моделі проаналізовано типові твірні основи, виділено ареал поширення ойконімів на -ани (-яни), показано розповсюдження онімів цієї моделі на території України на різних історичних етапах протягом X–XX ст.

Теоретична і практична спрямованість дослідження. Як перше повне дослідження ойконімів на -ани (-яни) Х–ХХ ст. на території України, дисертація заповнює одну з прогалин в українській ойконіміці. Отримані результати важливі для системного дослідження ойконімікону України Х–ХХ ст. Їх потрібно враховувати при подальшому вивченні становлення української ойконімійної системи. Багатий лексичний матеріал і результати його дослідження можна використовувати у загальнослов’янській лексикографічній практиці, у дослідженні питань соціальної історії, історичної географії, краєзнавства тощо. Вивчені і систематизовані номінації можуть стати підґрунтям для ойконімних словників і атласів, які передбачають відображення локалізації та розподілу ойконімів різних моделей на території України. З огляду на це проаналізований ойконімний матеріал є важливою інформацією для історичних, географічних, етнографічних, археологічних досліджень. Дисертацію виконано у межах наукової теми „Лексико-граматична система української мови”, яку розробляє кафедра української мови Львівського національного університету імені Івана Франка.

Апробація результатів дисертації. Дисертацію обговорено на засіданнях і наукових семінарах кафедри української мови Львівського національного університету імені Івана Франка. Окремі положення й результати дисертації оприлюднено на регіональних, всеукраїнських, міжнародних семінарах і конференціях: на щорічному ономастичному семінарі (Київ, 2004), на Міжнародній науковій конференції „Українська мова в часі і просторі” (Львів, 2004), на антропонімічних читаннях пам’яті Ю.К.Редька (Київ, 2005), на Всеукраїнській науковій конференції „Актуальні проблеми філології та перекладознавства” (Хмельницький, 2005), на Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми типології граматичних одиниць” (Рівне, 2005). Основні аспекти роботи висвітлено у 10 публікаціях (статті, тези), 5 із них – у наукових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку умовних скорочень, а саме – скорочень назв джерел (128 позицій), областей, мов та інших слів, списку використаної літератури (134 позиції), а також покажчика географічних назв і чотирьох картосхем у додатках. Загальний обсяг дисертації – 207 сторінок, із них – 166 сторінок основного тексту. 

 

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми, вказано об’єкт і предмет дослідження, сформульовано мету й основні завдання роботи, визначено методи дослідження, його джерельну базу, простежено зв’язок дисертації з науковими темами, викладено наукову новизну, теоретичну і практичну цінність одержаних результатів, подано відомості про апробацію роботи.

У першому розділі „Стан та особливості дослідження ойконімів на -ани (-яни)”, який складається з трьох підрозділів, розкрито загальний стан дослідження ойконімів на -ани (-яни) у слов’янському мовознавстві, простежено історію форманта -ани (-яни), його розвиток у контексті переходу від загальної назви до ойконіма.

У підрозділі 1.1. „Стан дослідження ойконімів на -ани (-яни) у слов’янському мовознавстві” охарактеризовано загальний стан вивчення ойконімів з формантом -ани (-яни) в українському і зарубіжному мовознавстві. Проблемі слов’янської ойконімної структурно-словотвірної моделі з формантом -ани (-яни) присвячено значну кількість праць, проте в українських ономастичних студіях ці назви населених пунктів розглядали лише принагідно і здебільшого в регіональних дослідженнях. 

Порівнявши досягнення українських і зарубіжних ономастів у галузі топоніміки, ми дійшли висновку, що власні географічні назви на -ани (-яни) як загальнослов’янська ойконімна модель опрацьовані неповно. Попередні дослідження слов’янської топонімії засвідчили інтерес спеціалістів до ареального аспекту вивчення ойконімів, оскільки такий підхід дає змогу докладно проаналізувати певний реєстр назв поселень і зробити відповідні лінгвістичні висновки. Зокрема, власні географічні назви на -ани (-яни) привертали увагу Г.Ф. Шила, Д.Г. Бучка, Є.М. Черняхівської, Д. Подлявської, Й. Доманського, Я. Спала, Е. Ейхлера, В. Барац-Грум. Здебільшого до вивчення цих назв зверталися принагідно у регіональних дослідженнях Ю.О. Карпенко, Д.Г. Бучко, В.П. Шульгач, Я.О. Пура, В.В. Котович, В.А. Жучкевич, З. Штібер, В. Ташицький, С. Роспонд, А. Профоус, В. Шмілауер. Проте спостережен- ня вказаних дослідників не дають достатнього уявлення про весь ареал українських ойконімів на -ани (-яни) як цілісну систему та його зв’язки з інослов’янськими ойконімійними системами. 

У підрозділі 1.2. „Історія форманта -ани (-яни)” викладено основні положення стосовно виникнення, розвитку і функціонування форманта -ани (-яни). Поява назв цієї моделі припадає на давній період розвитку суспільства. Перші її деривати виникли у період первіснообщинного ладу, коли назва на -ани (-яни) ще не була ойконімом, а означала племінну групу, колектив людей, які заселяли певну територію, і тільки з часом вона стала назвою цієї території. За В.Ташицьким, назви поселень на -ани (-яни) – локально-етнічні, первісно вони означали меншу чи більшу групу людей і були мотивовані характером місцевості, яку заселяли або з якої походили: *-janino/ *-мnino: пол. Nagуrzany, Zaіesiany, Przemyњlany, Raciborzany; чеськ. Hoшany, Olњany,