Соціально – психологічні умови формування еколого-економічної культури підприємця

Інститут психології імені Г.С. Костюка АПН України

 

ПАЛАМАРЧУК ОЛЬГА МИКОЛАЇВНА

 

УДК 316.723

 

 

19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи

 

 

Київ – 2006

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Швалб Юрій Михайлович, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, завідувач лабораторії екологічної психології.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор Третьяченко Вікторія Віталіївна, Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля, завідувачка кафедри психології та педагогіки кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Скребець Василь Олексійович, Чернігівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, завідувач кафедри психології.

Провідна установа: Інститут соціальної та політичної психології АПН України, лабораторія методології психосоціальних та політико- психологічних досліджень, м. Київ.

Захист відбудеться „18” квітня 2006 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, м. Київ, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України

 

 

Актуальність дослідження. Динаміка розвитку суспільства та поява можливостей для розкриття професійного потенціалу сучасного підприємця вимагає від нього не тільки знання економічних і політичних механізмів ринку та законів розгортання нових форм діяльності, але й здатності до еколого-економічного керування, постійної роботи над екологічним вдосконаленням виробничих процесів. Сьогодні поряд із зростанням великої кількості фірм, корпорацій, організацій, загальної переорієнтації політичної та економічної діяльності має ставитись питання еколого-економічної культури організації та її керівників зокрема.

Погіршення стану довкілля підвищує комплекс екологічних вимог, що стосуються підприємця й вимагають аналізу виробництва з точки зору його еколого-економічної культури. Вплив підприємств на навколишнє середовище стає все більш інтенсивним, що спричиняє знищення усталених екологічних систем, забруднення природи та погіршення умов життя людей. Це зумовлює необхідність екологічного вдосконалення стилю і методів підприємницької діяльності, використання всіх сучасних можливостей для покращення в екологічному плані результатів діяльності. Одне з основних завдань, яке зараз має стояти перед спеціалістами з управління, перед теоретиками, практиками та державними структурами, є розвиток та вдосконалення системи еколого-економічної культури. 

Нове покоління підприємців повинно бути здатним розв’язувати завдання, поставлені ринковими умовами, з врахуванням еколого-економічних наслідків своєї діяльності. Дослідження еколого-економічної культури пов’язано з пошуком шляхів підвищення екологічної безпеки підприємницької діяльності та з оптимізацією екологічної складової професійної свідомості підприємця.

У працях вітчизняних та зарубіжних учених пропонуються різні підходи до вивчення та розвитку екологічної культури та екологічної свідомості. Так, В.Л. Деркач, С.Д. Дерябо, М.М. Кисельов, О.С. Мамешина, А.А. Толстоухов, В.А. Ясвін та інші досліджують феномен екологічної свідомості у широкому діапазоні його теоретичних та практичних виявів; В.С. Крисаченко та М.І. Хилько розкривають способи взаємозв’язку екології, культури та політики; В.О. Скребець розглядає проблеми природного адаптогенезу масової екологічної свідомості та дає системний структурно-функціональний аналіз екопсихологічної феноменології буденної свідомості в умовах екстремальності; А.М. Льовочкіна розглядає та обґрунтовує основні підходи до проблеми побудови системи безперервної екологічної освіти; Ю.М. Швалб пропонує новий підхід до визначення основних категорій екологічної психології та пропонує системну модель відношення „Людина – навколишнє середовище”; В.О. Моляко звертає особливу увагу на суб’єктивну картину світу, розглядає формування певних екологічних образів.

Проте досі не існує чіткого розуміння психологічної структури еколого-економічної культури, особливостей її формування та механізмів їх детермінації на соціальному та особистісному рівнях. На сучасному етапі розвитку суспільства потрібна еколого-економічна підготовка нових підприємницьких кадрів, з чого і впливає актуальність теми: „Соціально-психологічні умови формування еколого-економічної культури підприємців”. Тема розроблялась в рамках НДР лабораторії екологічної психології Інституту психології імені Г.С. Костюка АПН України „Еколого-психологічні чинники сучасного способу життя” (реєстраційний номер 0103U000816).

Об’єкт дослідження – еколого-економічна культура підприємця на сучасному етапі розвитку українського суспільства.

Предмет дослідження – соціально-психологічні чинники становлення еколого-економічної культури підприємців.

Мета дослідження – з’ясування соціально-психологічних умов формування еколого-економічної культури підприємців України та розроблення практичних освітніх заходів, спрямованих на забезпечення цих умов.

Основна гіпотеза дослідження полягає в тому, що провідними умовами формування еколого-економічної культури є наповненість економічної свідомості підприємця екологічним змістом та особистісне прийняття екологічних цінностей суб’єктами економічної діяльності. 

Завдання дослідження. Для досягнення мети і перевірки гіпотез були визначені такі завдання:

1. Розкрити зміст і особливості еколого-економічної культури підприємця у контексті досягнення цивілізованих форм природокористування.

2. Визначити провідні соціально-психологічні чинники розвитку еколого-економічної культури сучасної підприємницької діяльності.

3. Дослідити провідні соціально-психологічні фактори екологічної діяльності суб’єктів підприємництва.

4. Розробити й апробувати навчальну програму та систему практичних рекомендацій з метою формування еколого-економічної культури майбутніх суб’єктів підприємницької діяльності.

Методологічною основою дослідження є: системний підхід до поняття культури (О.І. Генісаретський), культури підприємництва (Р. Рюттингер) та культури особистості (В.М. Розін); концепція діяльнісного опосередкування розвитку особистості (С.Д. Максименко); теорія колективних суб’єктів управління (В.В. Третьяченко); концепція соціокультурної зумовленості зв’язку управління із соціальним середовищем (Л.Е. Орбан-Лембрик); системний підхід до визначення екологічної культури та екологічної свідомості (М.М. Кисельов, В.С.