Любов як форма екзистенції особистості

Предмет:

Тип работы:

Автореферат

К-во страниц:

Язык:

Українська

Оценка:

підрозділі 3.2. “Філософія андрогінізму. Андрогін як цілісність людини” ми підкреслюємо, що найбільш яскравою та повною виступає статева любов. Вона є індивідуальною, конкретною, вибірковою, тобто ексклюзивною. Символ статевої любові уособлює собою андрогін. Це поєднання протилежних основ, чоловічої та жіночої, духовної та тілесної, небесної та земної, втілення цілісності, гармонії та досконалості. Людина вже за своєю природою та сутністю є андрогінічною. По-перше, вона містить у собі і чоловічу, і жіночу основи, тобто має можливість і здатність набути внутрішньої гармонії. По-друге, вона покликана поєднатися з представником протилежної статі, відновивши тим самим свою первісну цілісність. Відновлення андрогіну стає основою для відтворення первинної єдності світу, поєднання людини, цілісної особистості з усім сущим.

У підрозділі 3.3. “Проблема сублімації любові” стверджується, що статус особистості характеризує не стільки сублімація потреб, скільки сублімація цінностей, у першу чергу, любові. Сублімація передбачає не тільки трансформацію сексуальної енергії в оформлене почуття любові між чоловіком і жінкою, але й відновлення образу й подоби Бога. Вона є процесом дійсного перетворення, переродження, воскресіння людини та світу. Любов, любовне ставлення до всього сущого, прагнення до мирних стосунків складають моральну потребу-цінність кожної людини.

Сублімація любові – процес багатоступінчастий. Першим ступенем, чи стадією, виступає любов до себе, усвідомлення людиною своєї значущості, богоподібності. Друга стадія – андрогінізм, статева любов – відновлення первісної цілісності, образу та подоби Бога. На третій стадії людина, усвідомивши єдину сутність усього людського роду, поєднується з суспільством. Головним завданням четвертої стадії виступає реалізація ідеалу всеєдності та сизигії, що дозволяє перетворити весь навколишній світ і, нарешті, подолати смертну основу в самій людині. Пройшовши всі ступені сублімації любові, людина повністю реалізує свій творчий потенціал, оскільки демонструє готовність і здатність до співтворчості з Богом.

Підрозділ 3.4. “Сенс життя як особистісний феномен” відповідно присвячено сенсу життя. Проблема доцільності, цінності та сенсу життя є актуальною для кожної людини. Її постановка та вирішення свідчать про певний рівень розвитку, про зрілість людини, особистості. Сенс життя – це особистісний феномен, екзистенційно-ціннісна потреба особистості. Тут домінує індивідуально-ієрархічна, персоналістична основа. У процесі самовизначення і самореалізації кожен звертається до загальнолюдських цінностей, духовних основ життя. Особистість завжди перебуває в процесі пошуку сенсу або прагне до його реалізації.

Сенс життя постає у вигляді цілісного утворення, основними компонентами якого є свобода, любов, добро, істина, Бог. Зазначені компоненти водночас створюють основний стрижень особистості та виступають смисловими складовими. Вони формують і особистість, і сенс її життя, тобто ціннісно-смисловий склад особистості.

Сенс життя, його онтологічний, гносеологічний і аксіологічний аспекти, міститься в любові. Через любов людина усвідомлює зв’язок усього сущого, відчуває свою співпричетність до абсолютних і загальнолюдських цінностей, реалізуючи тим самим власне людську, гуманістичну основу. Кожен повинен бути сердечним по відношенню до оточуючого світу, перейти від пріоритету власної користі до почуття людяності, до подвигу світотворення, перетворити себе та світ, реалізувати ідеал всеєдності та сизигії.

ВИСНОВКИ

Любов – це феномен, екзистенціал людського, особистісного буття, духовна основа, що забезпечує повноту та змістовність життя. Вона є ефективним способом вирішення цілої низки екзистенційних проблем людини: самотності, відчуженості, занедбаності, тривоги, нудьги та відчаю. Це найвищий щабель людяності, актуалізації гуманістичної основи. Тільки любов забезпечує повноцінний та гармонійний розвиток людини, оптимальну реалізацію її особистісного та творчого потенціалу. Саме вона конституює особистість у цій якості.

Особистість характеризується цілісністю та гармонійністю, високим рівнем самосвідомості та самореалізації, оформленою ціннісною системою. Вона має свободу вибору щодо власної системи цінностей, життєвої позиції, стилю та сенсу життя. Лише екзистенційно-ціннісний вибір на користь Еросу, Життя, Творення, Любові, є найбільш адекватним людині, особистості, дозволяє зберегти цілісність і гармонійність, сприяє повноцінній самореалізації та самовдосконаленню.

Найбільш яскравим і повним вираженням сутності любові є статева любов. Її символом виступає андрогін. Він поєднує у собі полярно протилежні, але рівноцінні основи: чоловічу та жіночу, активну та пасивну, духовну та тілесну, небесну та земну. Андрогін – це відновлення первісної цілісності людини та основа для відтворення первинної єдності світу, поєднання усього сущого.

Сублімація любові – процес багатоступінчастий. Він передбачає не тільки трансформацію сексуальної енергії в оформлене почуття любові між чоловіком та жінкою, але й відновлення образу й подоби Бога. Кінцевою метою всього цього процесу виступає реалізація ідеалу всеєдності, сизигії, що дає можливість перетворити весь світ та подолати смерть. Відновлюючи образ, подобу Бога, людина, особистість сягає цілісності, досконалості та безсмертя.

У любові, у прагненні реалізувати її ідеали міститься сенс життя. Це основа, зміст та призначення людини, особистості, всього сущого. Людина, що пізнала любов, здатна усвідомити загальний зв'язок і єдність, з’єднатися з Богом і побачити істинний сенс усього, що існує.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Философия любви Платона: проблема сущности Эрота // Наука. Релігія. Суспільство. – 2003. – №3. – С. 354-359.

2. Танатос как экзистенциально-ценностный выбор // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского: Научный журнал. Серия “Философия. Социология”. – Симферополь: Таврический национальный университет им. В.И. Вернадского. – 2004. – Том 17 (56). №1. – С. 93-99.

3. Сублимация любви как объект философского анализа // Вісник Донецького університету: Науковий журнал. Серія Б.