Портал образовательно-информационных услуг «Студенческая консультация»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Вчення про людину у філософії Георгія Кониського і Григорія Сковороди

Предмет: 
Тип работы: 
Автореферат
К-во страниц: 
33
Язык: 
Українська
Оценка: 
ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ імені Г.С.СКОВОРОДИ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
 
КРАВЧЕНКО Олена Петрівна
 
УДК 168.522: 101.9] (477)
 
ВЧЕННЯ ПРО ЛЮДИНУ У ФІЛОСОФІЇ ГЕОРГІЯ КОНИСЬКОГО І ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ
 
Спеціальність 09.00.05 – історія філософії
 
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
 
Київ – 2006
 
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди МОН України (кафедра філософії і політології).
Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Стогній Іван Петрович, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди МОН України, завідувач кафедри філософії і політології.
Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Огородник Іван Васильович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри української філософії та культури філософського факультету; кандидата філософських наук, ст. н. с.
Стратій Ярослава Михайлівна, Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, старший науковий співробітник відділу історії філософії України. 
Провідна установа:
Львівський національний університет імені Івана Франка МОН України, кафедра історії філософії, м. Львів.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України за адресою: 01001, м.Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.
 
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
 
Актуальність теми дослідження зумовлена пошуками українською культурою і філософією засад національної самоідентифікації та певних орієнтирів індивідуальної свідомості, коли набуває особливої ваги сукупність таких “вічних” питань, як сутність людини, сенс її життя, місце і статус у світі, суспільстві, виховання людини розумної, діяльної, такої, що може бути щасливою. Пізнати сучасну людину в усій складності її духовного єства неможливо без з’ясування труднощів і суперечностей її культурного розвитку. Теоретичне опанування минулого уможливлює розуміння майбутніх перспектив соціокультурного розвитку людини і людства, що й зумовлює нагальну потребу пошуку відповіді на гострі питання сьогодення в історичному досвіді.
Рубіж XVII – XVIII ст. вітчизняної історії репрезентує складний специфічний процес переходу від середньовічної до ранньомодерної культури, якому притаманне співіснуванням старих форм свідомості з новими раціоналістичними уявленнями. В соціокультурному відношенні цей період відомий в історії України як доба українського бароко. Ця епоха стала важливим пунктом в еволюції вчення про людину, коли традиційна теологічна проблема “Людина – Бог” переростає у світоглядну проблему “Людина – Бог – Всесвіт”, що й визначає коло всіх тогочасних наукових та філософських пошуків, а заразом закладає підвалини для виникнення нового типу діяча культури − активного учасника вітчизняного суспільного й культурного розвитку. Саме така трансформація барокових духовно-філософських ландшафтів зумовлювала пильну увагу до неї як українських, так і зарубіжних учених. Проте лише сьогодні з’явилися умови й можливості для адекватного висвітлення засадничих складових культурно-історичного розвитку буття людини.
Аналіз та всебічна реконструкція найважливіших філософських пам’яток української культури XVII – XVIII ст. дає змогу виявити сутнісні риси людини бароко, її світосприйняття, мораль та особливості існування. Але, виходячи із основного завдання дисертаційного дослідження, ми не ставимо на меті осягнення специфіки свідомості барокової епохи в усій її розмаїтості, а будемо спиратися на низку прикметних для цього часу філософських текстів, зокрема, на праці найяскравішого діяча того часу Григорія Сковороди, а також малодосліджений філософський доробок його попередника і вчителя Георгія Кониського.
Учення Г. Сковороди привертає особливу увагу наших сучасників передусім спрямуванням на інтенсифікацію внутрішнього життя сучасної йому людини. Філософська й життєва позиції мислителя яскраво репрезентують тип українського інтелігента, який своїм існуванням впродовж віків забезпечував умови збереження й розвитку національної культури народу. З огляду на це творчість Г. Сковороди має не лише історичний, але й сучасний загальнонаціональний соціокультурний сенс.
Адекватному та цілісному розумінню поглядів будь-якого вченого значною мірою сприяє врахування фактору спадкоємності ідей і думок його попередників, провідних світоглядно-філософських тенденцій, передовсім морально-теоретичних засад становлення його поглядів. Особливо плідним та малодослідженим є порівняння філософської складової лекційних курсів Києво-Могилянській академії із творами Г. Сковороди, що дає можливість встановити, які з тогочасних, поширених у вітчизняній філософії, ідей вплинули на формування світогляду мислителя, в чому він пішов далі, в чому полягає відмінність і самобутність його концепції. Такий підхід окреслює коло проблем, серед яких чільне місце посідає визначення наукового та містичного типів свідомості як різних за методом пізнання та інтерпретації реальності. Принципово важливою в цьому сенсі є постать одного із відомих представників могилянської філософії професора Г. Кониського, котрий у своїх студіях зберігає характерні риси барокової схоластики, одночасно зближуючись з позиціями представників раннього Просвітництва. До філософського курсу Г. Кониський включав натурфілософію, логіку, етику, метафізику, вважаючи, що вони покликані полегшити людині не лише орієнтування у Всесвіті, а й розуміння власного внутрішнього світу, сутнісних взаємозв’язків з Богом, природою і суспільством, а також сприяти утвердженню моральних норм. Пізніше Г. Сковорода поставив ці завдання у центр своїх смисложиттєвих пошуків, плідно трансформуючи етичну складову філософських пошуків свого вчителя Г. Кониського.
Значення творчої спадщини Г. Кониського та Г. Сковороди для характеристики особливостей тогочасного філософського процесу в його різних виявах є найістотнішою підставою для самостійного історико-філософського дослідження поглядів цих мислителів. А необхідність більш повного і всебічного розгляду в контексті сучасної етико-соціальної практики ідейних здобутків української ранньомодерної доби, зокрема еволюції в ній філософсько-антропологічної
CAPTCHA на основе изображений